Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-7785 -2010р.. Головуючий у 1-й інстанції – Крімченко С.А.
Категорія – 50 Доповідач – Черненко В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого судді Черненко В.В.,
Суддів – Потапенко В.І., Кодрула М.А.
при секретарі – Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав, відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи свою позовну заяву тим , що відповідач по справі є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання у липня 1999 року, шлюбних відносин з відповідачем, він не цікавиться життям і здоров’ям доньки, не займається її вихованням, не приділяє їй належної уваги, матеріально не підтримує. Аліменти з відповідача стягуються за рішенням суду , але він не сплачує аліменти і має велику заборгованість по аліментам. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2010 року позов було задоволено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмовлення в задоволенні позову.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_3 проживає разом з матір’ю – ОСОБА_2
Суд встановив , що останні 6 років відповідач не спілкується з дитиною, нехтує своїми батьківськими обов’язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини її навчання, підготовкою до самостійного життя не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Суд встановив, що відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради №10/01-348 від 10.11.2009 року доцільно позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3. Суд також встановив , що ОСОБА_3 вважає, що батько не виконує своїх батьківських обов’язків , по відношенню до неї, оскільки не спілкується з нею і вона його давно не бачила.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, а також те , що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов’язків і враховуючи інтереси дитини, суд вважає за можливе позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до його доньки ОСОБА_3.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволені позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст..213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами. які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст..215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути вказано на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення .
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу
З рішення суду першої інстанції вбачається, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на конкретних доказах, а носять загальний характер.
Так з матеріалів справи вбачається , що позивач в своїх поясненнях зазначає, що відповідач не цікавиться долею дитини та не допомагає матеріально. Суд першої інстанції в своєму рішенні робить висновок , що відповідач на протязі останніх років не спілкується з дитиною без поважних причин, при цьому суд першої інстанції не бере до уваги пояснення відповідача по справі, з яких вбачається ,що між позивачем і відповідачем склались в край неприязні стосунки і зазначені обставини впливають на відношення батька та дитини. Суд першої інстанції зазначені обставини не перевірив і не дав їм належної оцінки. Також суд першої інстанції, посилається в своєму рішенні, як на належний доказ на підтвердження позовних вимог , що відповідач по справі не надає матеріальної допомоги дитині, не сплачує аліменти і має заборгованість по аліментам , проте суд першої інстанції не перевірив причини заборгованості по аліментам , не дав ніякої оцінки доказам відповідача по справі , що він в добровільному порядку виходячи із свого матеріального становища, щомісячно надавав матеріальну допомогу дитині, про що свідчать матеріали справи (а.с.53-60). Суд першої інстанції як наслідок зазначає, що в засіданні встановлено, що відповідач дійсно свідомо нехтує своїми батьківськими обов’язками.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не ґрунтуються на належних доказах , оскільки докази які б свідчили про свідоме ухилення відповідача по справі від виконання свої батьківських обов’язків в матеріалах справи відсутні .
Колегія суддів також встановила, що позивач по справі , як на підставу позбавлення батьківських прав відповідача, посилається на те , що коли відповідач буде позбавлений батьківських обов’язків, то їй менше буде сплачувати коштів в школі, не потрібно буде запитувати дозвіл відповідача, щоб з донькою виїхати до родичів в Росію, оскільки відповідач до цього відмовлявся надавати такий дозвіл.
Колегія суддів вважає, що такі доводи позивача не є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.
Колегія суддів дійшла висновку , що між позивачем та відповідачем , після припинення шлюбних відносин, склались вкрай неприязні стосунки, які впливають на відносини доньки та батька –відповідача по справі. Колегія суддів вважає, що відповідач по справі не в повному обсязі виконує свої батьківські обов’язки по відношенню до своєї доньки - ОСОБА_3 , але зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та приймаючи до уваги інтереси дитини , колегія суддів виходячи з обставин встановлених в судовому засіданні , приймаючи до уваги докази надані сторонами по справі , вважає, що підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутні.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2010 року -скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Судові витрати покласти на сторони відповідно до понесених витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий – суддя:
Судді :