Справа № 2а-384/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 листопада 2010 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Макарової Т.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду у м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності щодо недоплати щомісячної соціальної допомоги протиправною та зобов’язання перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 19.10.2010 року звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить суд поновити пропущений строк звернення до суду з позовом про захист порушених прав та інтересів, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу щодо не нарахування та недоплати щомісячної соціальної допомоги, як «дитині війни» за період з 1.01.2007 року по 1.10.2010 року, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з 1.01.2007 року по 1.10.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 5459грн.
Ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 17.11.2010 року причини пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів визнано поважними та позивачу ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з цим позовом з 1.01.2007 року. У задоволенні клопотання відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу про залишення позовної заяви без розгляду – відмовлено /а.с.24-25/.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася , надала суду заяву, у якій просить розглянути справу за її відсутності. Свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення, та просить розглянути справу за відсутності їх представника.
В своїх письмових запереченнях відповідач зазначає, що дії Управління здійснювалися відповідно до норм діючого законодавства та є правомірними, оскільки Управління повинно діяти тільки на підставі нормативно-правових актів України, які відповідно до Конституції України є обов'язковими до виконання. При цьому забезпечення фінансування з Державного бюджету України державних соціальних гарантій передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» не входить до компетенції Пенсійного фонду України та його територіальних органів. Рішення Конституційного суду України від 9.07.2007 року та від 22.05.2008 року, визнаючи неконституційними окремі статті законів України «Про державний бюджет» на 2007 та на 2008 рік відповідно, порядок виконання цих рішень не визначили, а тому до цього часу порядок обчислення підвищення до пенсії «дітям війни» не врегульований, а відповідні кошти з державного бюджету на ці виплати в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не виділялись. Не погоджується відповідач і з застосуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки на думку відповідача вказаний розмір застосовується виключно до визначення розмірів пенсій, які призначено відповідно до вищезазначеного Закону. Крім того, відповідач вважає, що строк звернення з позовом до суду позивачем пропущений без поважних причин.
Вважаючи на те, що сторони просять розглянути справу за їх відсутності, про що надали суду відповідні заяви, та в матеріалах справи наявні документи, які дають можливість розглянути справу за відсутності сторін, на підставі ст.122 ч.4 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Вивчивши письмові матеріали справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і на неї поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі положення ст. 6 цього Закону. Вказані обставини підтверджені копією паспорту та посвідчення (а.с.7,8).
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень відповідача у справі випливає, що останній не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус «дітей війни».
Зі змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ЇУ.
Отже, управління Пенсійного фонду України повинно були зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року - були відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою етапі, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру
пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Крім того, згідно ч.2 ст.85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 р. №1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачу починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «Дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги.
Вищезазначений висновок базується також на позиції Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кечко проти України" констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, суд виходив з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІУ викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року - були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні - березні 2008 року на 47 грн. щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 гри., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-УІ від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни» №2195-1V в новій редакції.
Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІУ.
Ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року ч.1,ст.54, тобто 498 грн. Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність , затверджена в наступному розмірі: з 1.11.2009р. по 31.12.2009 р.-573 грн.
Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено у наступному розмірі: з 01.01.1010 -31.03.2010р.-695 грн., з 01.04.2010-30.06.2010 -706 грн., з 01.07.2010р.-709 грн., з 01.10.1010 року -723 грн.
Підлягають також задоволенню і вимоги щодо підвищення пенсії і з січня 2009 року по 01.01.2010 року (кінцевий строк зазначено в позові), оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Судом також встановлено, що відповідач сплачував надбавку позивачу, як « дитині війни» в наступних розмірах : з.1.01.2008р.- 47 грн., з 1.04.2008 р.- 48,10грн., з 1.07.2008 року -48,20грн., з 1.10.2008 року і по цей час – 49,80 грн./ а.с.21-22/.
Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня -48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, а відповідно його бездіяльність є незаконною щодо не нарахування та не виплати вказаної допомоги позивачу, що стало причиною звернення останнього до суду.
Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, вимоги про стягнення з відповідача у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення донарахування допомоги, замість органу, якому надані такі повноваження, а може лише зобов’язати вчинити певні дії, тобто здійснити нарахування та виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01.01.2009 року по 1.10.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 162-163, 167 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності щодо недоплати підвищення до пенсії «дітям війни» протиправною та зобов’язання перерахувати та виплати недоплачену щомісячну допомогу - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1, згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 1 жовтня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області провести нарахуваня ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 1 жовтня 2010 року, з урахуванням фактично отриманих сум цієї допомоги .
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: