У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Федченка О.С.,
суддів Гриціва М.І. та Ковтюк Є.І.,
за участю прокурора
захисника ОСОБА_4 Чорної І.С.,
ОСОБА_6,
законного представника неповнолітнього засудженого
засуджених
потерпілого ОСОБА_7,
ОСОБА_4, ОСОБА_8 та
ОСОБА_9,
ОСОБА_10
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 22 червня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 19 березня 2010 року.
Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 9 грудня 2009 року
засуджено:
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця АДРЕСА_1,
такого, що не має судимості,
за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 постановлено звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ч.1 п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України;
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця АДРЕСА_1,
такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК
України,
за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 постановлено звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ч.1 п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_4,
уродженця АДРЕСА_1,
такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК
України,
за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України постановлено звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов’язки, передбачені ч.1 п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8, ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що вони з ОСОБА_11 8 травня 2009 року близько 18 години на АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи спільно, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Це виразилось у застосуванні ними насильства потерпілому ОСОБА_10, якому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 19 березня 2010 року вказаний вирок місцевого суду в частині призначення покарання засудженим скасовано, постановлено новий вирок, яким призначено покарання:
засудженому ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі;
засудженому ОСОБА_9 за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі;
засудженому ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Крім того, вироком апеляційного суду ухвалено рішення про те, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_4 вчинили інкриміновані їм злочини за попередньою змовою групою осіб разом з особою, кримінальна справа щодо якої закрита в зв'язку з її смертю.
У касаційних скаргах захисник неповнолітнього ОСОБА_4 – ОСОБА_6, засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 порушують питання про скасування вищезазначеного вироку апеляційного суду та залишення вироку місцевого суду без зміни з посиланням на те, що апеляційний суд залишив поза увагою неправомірні дії потерпілого, який на момент конфлікту також перебував у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, вважають, що апеляційний суд, вирішуючи питання про призначення покарання, недостатньо врахував обставини, що пом'якшують покарання кожного із засуджених.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, законного представника неповнолітнього засудженого – ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_10, які підтримали доводи касаційних скарг, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку апеляційного суду в частині призначення покарання і про необхідність виключення з цього вироку посилання на вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_4 злочинів за попередньою змовою, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
За змістом постановлених у справі судових рішень ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні хуліганства та умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_10 тяжкого тілесного ушкодження, їх дії кваліфіковані за ч.2 ст.121 і ч.2 ст.296 КК України, що в касаційних скаргах не оспорюється.
Що ж стосується доводів касаційних скарг про суворість призначеного засудженим покарання, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, скасовуючи вирок у частині призначення покарання, вказав, що місцевим судом не враховано ступінь тяжкості вчиненого діяння, заподіяння потерпілому тяжких наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень та дійшов висновку про призначення засудженим покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України. Водночас, апеляційна інстанція погодилась із наведеними судом першої інстанції обставинами, що пом’якшують покарання, такими як щире каяття засуджених, добровільне відшкодування завданих збитків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, неповнолітній вік ОСОБА_4 Крім цих обставин, апеляційний суд також врахував й інші обставини, які пом’якшують покарання всіх засуджених - активне сприяння розкриттю злочину, відсутність матеріальних та моральних претензій з боку потерпілого, обґрунтовано застосувавши вимоги ст. 69 КК України.
Разом з тим, висновок апеляційного суду про те, що суд першої інстанції не мотивував можливість виправлення засуджених в умовах без ізоляції від суспільства не відповідає матеріалам справи, оскільки рішення про таку можливість та про застосування ст. 75 КК України судом першої інстанції належним чином обґрунтовано.
Зокрема, місцевим судом, крім обставин, що пом'якшують покарання, було враховано, що всі засуджені позитивно характеризуються, у зв'язку із чим правильно зроблено висновок, що ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, що фактично не спростовано апеляційним судом.
Не враховано апеляційним судом неправомірну поведінку самого потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, що спровокувало виникнення конфлікту, а також, що потерпілий звернувся до апеляційного суду з проханням не позбавляти волі засуджених, що підтвердив і під час розгляду справи касаційним судом.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_4 - застосувати щодо них ст. 75 КК України й звільнити їх від відбування покарання з випробуванням та з встановленням іспитового строку, що відповідає вимогам закону і буде сприяти їх виправленню та попередженню нових злочинів.
Крім того, в порядку ст. 395 КПК України, з резолютивної частини вироку апеляційного суду необхідно виключити помилкове посилання на те, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_4 вчинили інкриміновані їм злочини за попередньою змовою, оскільки в диспозиціях ч.2 ст. 296 та ч.2 ст.121 КК України така кваліфікуюча ознака відсутня.
Порушень кримінально-процесуального законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не вбачається.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
касаційні скарги захисника неповнолітнього ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково, вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 19 березня 2010 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 змінити.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 і ОСОБА_9, засуджених за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 296 та ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі кожен на строк 3 роки та ОСОБА_4, засудженого за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 296 та ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк ОСОБА_8 і ОСОБА_9 3 роки, а ОСОБА_4 на підставі ст. 104 КК України - 2 роки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_4, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 покласти обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
В порядку ст. 395 КПК України, з резолютивної частини вироку Апеляційного суду Чернігівської області від 19 березня 2010 року виключити посилання на те, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_4 вчинили інкриміновані їм злочини за попередньою змовою.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді:
Федченко О.С. Гриців М.І. Ковтюк Є. І.