КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3327/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
У Х В А Л А
Іменем України
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Борисюк Л.П.,
Суддів: Бараненка І.І.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Консорціуму «ЄДАПС»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2009 року у справі за позовом Консорціуму «ЄДАПС»до Антимонопольного комітету України, Заступника Голови Антимонопольного комітету України Мороз Світлани Михайлівни про визнання незаконними дій та скасування вимоги і розпорядження,
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Консорціум «ЄДАПС»звернувся з позовом до Антимонопольного комітету України (далі –відповідач) та Заступника Голови Антимонопольного комітету України Мороз С.М. про визнання необґрунтованими, упередженими та незаконними дій відповідачів щодо направлення вимоги від 19.01.2009 року за № 26-26/08-391, скасування даної вимоги та Розпорядження Антимонопольного комітету України від 25.02.2009 року № 08/59-р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2009 року в задоволенні позову –відмовлено.
На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових заперечень проти неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що на виконання звернень Генеральної прокуратури України від 08.12.2008 року та від 30.12.2008 року за № 07/2/1-9969-05 щодо перевірки діяльності учасників ринків голографічних захисних елементів для державних потреб, бланків документів суворої звітності, цінних паперів щодо додержання ними законодавства про захист економічної конкуренції при реалізації ГЗЕ для державних потреб, документів суворої звітності, бланків цінних паперів та з інших питань, та з метою проведення дослідження ринку відповідачем надіслана вимога від 19.01.2009 року за № 26-26/08-391 до Консорціуму «ЄДАПС»про надання інформації, яка стосується діяльності на ринку голографічних захисних елементів для державних потреб та документів суворої звітності. Перелік інформації наведений у вимозі на її додатках. Витребувану інформацію позивачу пропонувалось надати у 20-денний строк з дня отримання цієї вимоги.
17.02.2009 року позивачем надіслано до відповідача лист за № 33 з приводу вимоги, однак запитувана інформація не надана, тому 25.02.2009 року відповідачем прийнято розпорядження за № 08/59-р, яким було розпочато розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Правомірність вимоги від 19.01.2009 року за № 26-26/08-391, дій по її направленню та розпорядження відповідача за № 08/59-р і є предметом даного спору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Консорціуму «ЄДАПС», суд першої інстанції посилався на те, що підставою для направлення позивачу оспорюваної вимоги були звернення Генеральної прокуратури України від 08.12.2008 року та від 30.12.2008 року за № 07/2/1-9969-05, якими повідомлялось, що за дорученням Президента України Генеральною прокуратурою України проводиться перевірка додержання вимог законодавства на ринку виробництва голографічних захисних елементів, бланків цінних паперів, документів суворої звітності, метою якої є виявлення суб’єктів господарювання, що виготовляють зазначену документацію з порушенням встановленого законодавством порядку, проводять антиконкурентну політику тощо.
Також, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем було отримано заяву від Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2008 року за № 14/6-4798-14-6 «Щодо монополізації виготовлення бланків цінних паперів та документів суворої звітності комерційними структурами», в якій йшлося про те, що до апарату РНБО України неодноразово надходили документи, пов’язані з фактами монополізації технологій голографічного захисту документів і товарів, виготовлення державних бланків та документів суворої звітності, марок акцизного збору тощо комерційними структурами (зокрема приватним консорціумом «ЄДАПС»), тому РНБО України просив вжити заходів щодо перевірки відповідності діяльності суб’єкта господарювання «ЄДАПС»вимогам антимонопольного законодавства. Крім того, надісланню оспорюваної вимоги передували заяви РНБО України, адресовані відповідачу від 16.10.2008 року за № 14/6-3759-14-6 щодо монополізації ринку захисних голографічних елементів та від 01.12.2008 року за № 14/6-4442-14-6 щодо ситуації на ринку голографічних захисних документів та товарів.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на слідуюче.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до пунктів 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; 5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
В свою чергу, вимогами ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов’язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Крім того, положенням ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: 13) неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Проаналізувавши зазначені норми матеріального права та вивчивши наявні докази в матеріалах справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що так як відповідачем розпочато розгляд справи за ознаками вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», вже після неподання останнім витребуваної інформації на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 19.01.2009 року за № 26-26/08-391 у визначений строк, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване розпорядження винесено відповідно до норм чинного законодавства, а підстав для визнання його протиправним у немає.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Консорціуму «ЄДАПС»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2009 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий суддя: _____________Л.П. Борисюк
Судді: _____________І.І. Бараненко
_____________ В.Ю. Ключкович
Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2010 року