КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-26/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Егіда»до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, –
В С Т А Н О В И Л А :
ПП «Консалтингова фірма «Егіда»звернулось до суду з позовом до ДПІ в Печерському районі м. Києва, в якому просило:
- визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0004432310/0 від 05.06.2009 р. та № 00004442310/0 від 05.06.2009 р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
04 листопада 2010 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, вх. № 29047, в якому представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції –без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції –без змін, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірні господарські операції підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами, витрати, понесені позивачем безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю позивача, тому суду першої інстанції встановив правомірність визначення позивачем розміру податкових зобов’язань.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку ПП «Консалтингова фірма «Егіда»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р.
За результатами вказаної перевірки складено Акт від 28.05.2009 р. № 3070/23-10/32382960 про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства «Консалтингова фірма «Егіда»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008.
Вищевказаним Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 75132,00 грн., та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся, всього на суму 24525,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0004432310/0 від 05 червня 2009 року, в якому визначено за ПП «Консалтингова фірма «Егіда»суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 99177,00 грн. в т.ч. за основним платежем 75132,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24045,00 грн.;
- № 00004442310/0 від 05 червня 2008 року, в якому визначено суму податкового зобов’язання за «Консалтингова фірма «Егіда»з податку на додану вартість у розмірі 36788,00 грн., в тому числі 24525,00 грн. за основним платежем та 12263,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Як вбачається з копії акту перевірки та встановлено судом першої інстанції, податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податку з прибутку підприємств в період що перевірявся, у зв’язку з:
- невключенням позивачем до складу валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника ПП «Консалтингова фірма «Егіда»ОСОБА_3 згідно з договором позики № 1-05/08/08 (безвідсоткового) від 05.08.2008 року в розмірі 177000,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 44250,00 грн.;
- віднесенням до складу валових витрат кошти сплачені згідно з договором № 17/8 від 09.01.2008 року, укладеного з АТЗТ «Авіоніка»про надання послуги з ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 62100,00 грн., в тому числі ПДВ – 10350,00 грн.;
- віднесенням до складу валових витрат кошти, сплачені згідно з договором № 17 від 01.02.2007 року АТЗТ «Авіоніка»про надання послуги оренди зали для переговорів на загальну суму 60480,00 грн.;
- віднесенням до складу валових витрат кошти, сплачені згідно з договором № 12 від 04.01.2007 р., укладеного з АТЗТ «Авіоніка»щодо здійснення обслуговування, поточної настройки комп'ютерної мережі та техніки під користувача, перепрограмування міні АТС, навчання і надання поточних рекомендацій персоналу, та ін. на загальну суму 5670,00 грн.;
- віднесенням до складу валових витрат кошти сплачені згідно з договором № 134-П/2008 від 29.12.2007 року спільного використання нежитлового приміщення та надання послуг з отримання кореспонденції з ТОВ «Київський бізнес центр»на суму 904,00 грн.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковий орган дійшов висновку, що кошти сплачені за зазначеними вище договорами безпідставно віднесені до валових витрат, оскільки зазначені витрати не пов’язані з господарською діяльністю позивача, відсутнє документальне підтвердження таких витрат, а також суми поворотної фінансової допомоги, отриманої за договором не повернуті позикодавцю у строки, встановлені договором.
Щодо невключення позивачем до складу валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника ПП «Консалтингова фірма «Егіда»ОСОБА_3 згідно з договором позики № 1-05/08/08 (безвідсоткового) від 05.08.2008 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій позивача з огляду на наступне.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до п.п. 4.1.6 вказаного п. 4.1, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.
Однак, згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
При цьому, у відповідності до положень ст. 1054 ЦК України, правове регулювання кредитних відносин здійснюється за тими самими правилами, що і правове регулювання відносин позики.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_3 був укладений саме договір безвідсоткової позики.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позика не може розцінюватись як доход підприємства, оскільки отримання позики передбачає обов'язок щодо її повернення, а неповернення позикодавцю коштів, згідно з умовами договору, не свідчить про те, що вказані суми є безповоротними та підлягають оподаткуванню.
Щодо віднесення до складу валових витрат коштів сплачених згідно з договором № 17/8 від 09.01.2008 року, укладеного з АТЗТ «Авіоніка»про надання послуги з ведення бухгалтерського обліку, згідно з договором № 17 від 01.02.2007 року АТЗТ «Авіоніка»про надання послуги оренди зали для переговорів, згідно з договором № 12 від 04.01.2007 р., укладеного з АТЗТ «Авіоніка»щодо здійснення обслуговування, поточної настройки комп'ютерної мережі та техніки під користувача, перепрограмування міні АТС, навчання і надання поточних рекомендацій персоналу, та ін. та згідно з договором № 134-П/2008 від 29.12.2007 року спільного використання нежитлового приміщення та надання послуг з отримання кореспонденції з ТОВ «Київський бізнес центр», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем коштів, сплачених за вищевказаними договорами до валових витрат та зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В пункті 2 вказаної статті зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені вказаним пунктом.
Згідно з положеннями п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, а також підтверджено в суді апеляційної інстанції, вищезазначені договори носили реальний характер, належним чином виконувались сторонами, а господарські операції, що здійснювались за цими договорами підтверджуються відповідними первинними документами, що є матеріалах справи, а саме: належним чином завірені копії договорів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних. Колегія суддів зазначає, що вказані первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством України.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 вказаного підпункту, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про неправомірність віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених на виконання вищевказаних договорів, зроблені на власному переконанні та з власного розуміння здійснення господарської діяльності позивачем.
Однак, як вірно зазначає суд першої інстанції, надання оцінки укладення того чи іншого договору відноситься виключно до повноважень суб’єкта господарювання, тобто лише суб’єкт господарювання вправі самостійно вирішувати яким чином та у який спосіб здійснювати господарську діяльність, в тому числі вирішувати питання доцільності чи недоцільності укладення відповідного договору з огляду на положення ст. 43 ГК України.
Колегії суддів зазначає, що податковий орган не наділений повноваженнями визначати доцільність укладення суб’єктом господарювання відповідного договору з огляду на ч. 5 ст. 19 ГК України, у відповідності до якої, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.
З урахування викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004432310/0 від 05 червня 2009 року з огляду на те, що позивачем повністю спростовані обставини, на підставі яких відповідач обґрунтовує свої вимоги.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 00004442310/0 від 05 червня 2008 року, в якому визначено суму податкового зобов’язання за «Консалтингова фірма «Егіда»з податку на додану вартість у розмірі 36788,00 грн. та зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковий орган прийшов до висновку про заниження податку на додану вартість в період що перевірявся, всього на суму 24525,00грн. у зв’язку із віднесенням до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість, при оплаті отриманих товарів (робіт, послуг), які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. А саме до суми податкового кредиту, на думку податкового органу, безпідставно включено суми сплаченого ПДВ при розрахунку за договорами № 17/8 від 09.01.2008 р., укладеного позивачем з АТЗТ «Авіоніка»про надання послуги з ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 62100,00 грн., в тому числі ПДВ-10350,00 грн., № 17 від 01.02.2007 р., укладеного з АТЗТ «Авіоніка»про надання послуги оренди зали для переговорів, на загальну суму 60480,00 грн., № 12 від 04.01.2007 р., укладеного з АТЗТ «Авіоніка»щодо здійснення обслуговування, поточної настройки комп'ютерної мережі та техніки під користувача, перепрограмування міні АТС, навчання і надання поточних рекомендацій персоналу, та ін. на загальну суму 5670,00 грн., та № 134-П/2008 від 29.12.2007 р. спільного використання нежитлового приміщення та надання послуг з отримання кореспонденції з ТОВ «Київський бізнес центр»на суму 904,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, вищевказані договори належним чином виконувались сторонами, первинні документи, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому судом першої інстанції встановлено, а податковим органом не спростовано, що витрати понесені позивачем при виконанні зазначених вище договорів пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
З урахуванням положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та встановлення факту витрат, понесених позивачем у зв’язка з виконанням вищевказаних договорів з його господарською діяльністю, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність вимог податкового органу в частині визначення суми податкового зобов’язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 36788,00 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення № 00004442310/0 від 05 червня 2008 року, яким і визначено зобов’язання з податку на додану вартість.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0004432310/0 від 05.06.2009 р. та № 00004442310/0 від 05.06.2009 р.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 17.11.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук