КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.11.2010                                                                                           № 56/21

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Білинський М.О. (дов. № 10/06-191-21 від 30.06.2010р.);

 від відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 18.06.2010 р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.08.2010

 у справі № 56/21 ( )

 за позовом                               ЗАТ транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс"

 до                                                   Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

 про                                                   стягнення 20 379,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2010 р. у справі №56/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із даним рішенням, Закрите акціонерне товариство транспортно – експедиційний комбінат “Західукртранс” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2010 р. у справі №56/21 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Закритого акціонерного товариства транспортно – експедиційний комбінат “Західукртранс” заборгованість на загальну суму 22 971,97 грн., в тому числі 20 379,64 грн. – боргу за виконане перевезення вантажу, 2037,96 грн. – інфляційних нарахувань, 557,37 грн. – 3% річних, а також 230,00 грн. – державного мита та 236,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всі інші витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства транспортно – експедиційний комбінат “Західукртранс” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.10.2010р.

18.10.2010 р. від Закритого акціонерного товариства транспортно – експедиційний комбінат “Західукртранс” надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. розгляд справи було відкладено на 09.11.2010 р.

Від ФОП ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2010 р. у справі №56/21 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ЗАТ ТЕК “Західукртранс” підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Між ЗАТ ТЕК “Західукртранс” (перевізник, позивач) та ФОП ОСОБА_3 (замовник, відповідач) були укладені разові договори-заявки на здійснення транспортного перевезення №0318 (1346), № 17884 (1316), № 0325 (1494) (далі –договори-заявки), відповідно до умов яких замовник просить перевізника здійснити перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

На підставі даних договорів-заявок перевізником були здійснені перевезення вантажів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями транспортними накладними CMR.

Пунктом 13 договорів –заявок встановлено, що оплата здійснюється у гривні по курсу НБУ на момент прибуття автомобіля згідно рахунку протягом 14 днів після отримання оригіналів документів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За надані послуги перевезення ЗАТ ТЕК “Західукртранс” були виставлені рахунки №СФА-1464 від 01.04.2009р. на суму 19 469,00 грн. (а. с. 15), №СФА-1524 від 01.04.2009р. на суму 12 190,00 грн. (а. с. 18), № СФА-1568 від 10.04.2009р. на суму 17374,00 грн. (а. с. 22).

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати послуг отриманих у квітні 2009 року у повному обсязі не виконав, вартість послуг у розмірі 20 379,64 грн. не оплатив.

В судовому засіданні представник відповідача розмір та факт не оплати даної заборгованості не заперечував.

Одностороння відмові від виконання зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог на підставі того, що позивачем не надано документів, які б підтверджували направлення відповідачу та отримання останнім оригіналів документів або направлення на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості.

Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком, оскільки в матеріалах справи наявні копії квитанцій згрупованих відправок ЗАТ ТЕК “Західукртранс” з доданим реєстром (а. с. 26-30) з відбитком печатки Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта”.

В судовому засіданні відповідачем заперечувалося отримання оригіналів документів.

Проте, в матеріалах справи наявна копія виписки з банку, станом на 22.05.2009р., відповідно до якої ОСОБА_3 на користь ЗАТ ТЕК “Західукртранс” було сплачено 28 653,36 грн., за транспортні послуги згідно рахунків 1464 від 01.04.2009р. та 1568 від 10.04.2009р. (а. с. 32 т. 1), що суперечить твердженню відповідача про неотримання ним зазначених рахунків.

Також, в справі наявна заява ФОП ОСОБА_3 про залучення документів до справи №56/21 в якій відповідач зазначає, що сума не виплачених коштів – це сума претензій за відповідача до ЗАТ ТЕК “Західукртранс”, які виникли під час надання послуг перевезення вантажу. Однак, договорами-заявками, укладеними між позивачем та відповідачем не передбачено одноособове утримання коштів в оплату виставлених претензій.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ЗАТ ТЕК “Західукртранс” про стягнення 20 379,64 грн. боргу за виконане перевезення вантажу підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем інфляційних та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ЗАТ ТЕК “Західукртранс” до позовної заяви додано розрахунок інфляційних та трьох відсотків річних, відповідно до якого просить стягнути з ФОП ОСОБА_3 2037,96 грн. – інфляційних нарахувань та 557,37 грн. – 3% річних.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, апеляційний суд погоджується із розрахунком позивача, визнає вимогу ЗАТ ТЕК “Західукртранс” про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд при наведеного не врахував, не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, помилково відмовив в задоволенні позовних вимог ЗАТ ТЕК “Західукртранс”.

В зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що на підставі пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2010 р. у справі №56/21 підлягає скасуванню, а позовні вимоги ЗАТ ТЕК “Західукртранс” – задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,–

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства транспортно – експедиційний комбінат “Західукртранс” на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2010 р. у справі №56/21 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2010 р. у справі №56/21 скасувати.

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства транспортно – експедиційний комбінат “Західукртранс” задовольнити.

Стягнути із стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Закритого акціонерного товариства транспортно – експедиційний комбінат “Західукртранс” заборгованість на загальну суму 22 971,97 грн., в тому числі 20 379,64 грн. – боргу за виконане перевезення вантажу, 2037,96 грн. – інфляційних нарахувань, 557,37 грн. – 3% річних, а також 230,00 грн. – державного мита та 236,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видачу відповідного наказу покласти на господарський суд міста Києва.

Матеріали справи № 56/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.11.10 (відправлено)