КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.11.2010                                                                                           № 1/243

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Калатай  Н.Ф.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з’явились

 від відповідача -не з’явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко»

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2010

 у справі № 1/243 ( .....)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю торгово – промислового підприємства  «Універсал»

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко»

 про                                                   стягнення 4857,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3548,68 грн. за поставлений за видатковою накладною № UN-03151 від 30.06.2008 року, але неоплачений товар, збитків від інфляції в сумі 1211,86 грн. та  3 % річних в сумі 97,42 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2010, повний текст якого підписаний 31.08.2010, у справі № 1/243 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті поставленого за спірною накладною товару.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2010 у справі №1/243.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що позивачем не надано належних доказів отримання товару, стягнення коштів за який є предметом розгляду у справі, а саме – довіреності на одержання цінностей.

Також відповідач зазначає, що видаткова накладна № UN-03151 від 30.06.2008 року не підписана з боку відповідача, в ній відсутні печатка відповідача та замовлення покупця (відповідача) на поставку товару.

Крім того, відповідач посилається на те, що в порушення норми процесуального права розгляд справи за його клопотанням судом не відкладений.

Ухвалою від 28.09.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням  голови суду № 01–23/1/1 від 19.10.2010 року справу № 1/243 передано  на  розгляд  колегії  суддів  у   складі  головуючого  судді  Калатай  Н.Ф., суддів Зеленіна В. О.,  Синиці О. Ф.  

Позивач та відповідач в жодне судове засідання представників не направили, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників сторін  за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

За видатковою накладною № UN-03151 від 30.06.2008 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10602 грн., факт одержання якого відповідачем підтверджується товарно-транспортною накладною серії 02АБ3 № 976884.

З наявних в матеріалах справи належних копій видаткової накладної № UN-03151 від 30.06.2008 (а.с. 7) та товарно-транспортної накладної серії 02АБ3 № 976884 (а.с. 8) вбачається, що вони містять підпис та відтиск печатки відповідача, що спростовує твердження відповідача про відсутність в зазначених документах його печатки.

За правилами ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Доказів того, що печатка відповідача вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що печаткою юридичної особи завіряється підпис саме уповноваженої особи, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача, що його повноважним представником вищезгадані видаткова та товарно-транспортна накладні не підписувались і печаткою їх підписи не завірялися, а відтак, зазначені документальні докази приймаються судом як належні докази на підтвердження факту поставки позивачем за ними і одержання відповідачем спірного товару.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання в частині оплати одержаних від позивача товарів виконував неналежним чином, що підтверджується претензіями позивача від 06.10.2008 № 1453, від 25.12.2008 № 1715, від 27.11.2009 № 869, якими він вимагав від відповідача погасити заборгованості за товар, одержаний, в тому числі, за спірною накладною. Факт отримання відповідачем зазначених претензій підтверджується наявними в справі документальними доказами (а.с.9-11).

Як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, з наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій видаткових накладних на поставку товарів та платіжних доручень на оплату відповідачем одержаних товарів, частину заборгованості за спірною накладною в сумі 7053,32 грн. відповідач сплатив.

Несплаченим залишився товар на суму 3548,68 грн.

Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду відповідач заборгованість перед позивачем не погасив.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 548,68 грн.

При цьому, посилання відповідача на відсутність довіреності на отримання матеріальних цінностей, в якій відповідач би уповноважив свого представника на отримання товару за спірною накладною, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки, як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи копій видаткових накладних, поставка товарів за якими відповідачем не оспорюється, одержання товарів згідно зазначених накладних також відбувалося без довіреності відповідача на їх одержання, і відповідач приймав виконання позивачем зобов’язання з поставки товару за цими накладними як належне, що може розглядатися як звичай ділового обороту, прийнятий сторонами.

Позивачем не надано пояснень, чому саме за спірною накладною дії сторін щодо приймання-передачі товару мають оформлюватись за допомогою довіреності.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача збитки від інфляції в сумі 1211,86 грн. та 3 % річних в сумі 97,42 грн. за розрахунком, наданим позивачем. Рішення суду в цій частині залишається без змін.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції при винесенні спірного рішення норм процесуального права до уваги прийняті бути не можуть з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Отже, у випадках, передбачених законом, суд за заявою сторони має право, а не обов’язок відкласти розгляд справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у перше судове засідання 23.07.2010 відповідач представників не направив, звернувшись до суду із клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з хворобою представника відповідача, в зв’язку з чим суд відклав розгляд справи на 27.08.2010.

26.08.2010 відповідач через канцелярію суду звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв’язку з відрядженням представника відповідача.

До вказаного клопотання додано копію посвідчення про відрядження, виданого відповідачем гр. ОСОБА_1., проте, по-перше, відповідачем не надано доказів, що гр. ОСОБА_1. є повноваженим представником відповідача, по-друге, відповідачем не надано доказів того, що він має лише єдиного повноважного представника, з огляду на що, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вказаного клопотання.

Крім того, згідно ч. 2. ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не сталося.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено, а відповідачем не спростовано факт одержання відповідачем за видатковою накладною № UN-03151 від 30.06.2008 товару на загальну суму 10602 грн. та неповної його оплати позивачу.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 1/243 від 27.08.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніко».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко» на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2010 у справі № 1/243  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2010 у справі № 1/243 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 1/243.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 08.11.10 (відправлено)