Справа 2-5214/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/заочне рішення/
25 серпня 2010 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Максименко О.І.
при секретарі Кузьминій С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Прибрежний» про визнання частково недійсним договору
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась в суд до відповідача з зазначеним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Співвласниками цього будинку засноване об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Прибрежний».
Між нею та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Прибрежний» 7 січня 2006 року був укладений договір №2 щодо надання комунальних послуг.
Позивачка вважає, що окремі пункти цього договору суперечать вимогам чинного законодавства.
Зокрема в п. 2.2.2. договору зазначено, що власник зобов’язується виконувати рішення загальних зборів ОСББ «Прибрежний». Однак, ст. 9 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року №2866-111 передбачається, що членом об’єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири у багатоквартирному будинку. Членство в об’єднанні є добровільним. Позивачка не є членом об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Прибрежний» і відносини між нею та відповідачем врегульовані виключно ст. 13 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» тобто на договірній основі, оскільки укладення договору між власником квартири та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку є обов’язковим і не залежить від членства в об’єднанні. Статутом відповідача врегульовані виключно права і обов’язки членів об’єднання і згідно ст..10 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов’язковим для всіх членів об’єднання. Оскільки вона не є членом об’єднання, то на неї не розповсюджується вимоги статуту об’єднання та рішення загальних зборів об’єднання не є для неї обов’язковими.
В п. 3.1.1. договору зазначено що в разі несвоєчасної, неповної оплати, згідно п. 2.2.7.чинного договору, об’єднання має право стягнути з власника пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожний прострочений день, але не більше 100% від суми заборгованості.
Відповідно ст. 13 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов’язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об’єднання має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року №141, затверджено Типовий договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, відповідно п. 6.4 якого управитель, власники приміщень та члени їх сімей за порушення умов цього договору несуть відповідальність в установленому законодавством порядку.
Отже ні зміст Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» ні Типовий договір не передбачають відповідальність у вигляді нарахування пені.
Відповідно Закону України від 13 листопада 1996 року за №486/96-ВР «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги » тимчасово заборонено нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги. Це свідчить про те, що пункт 3.1.1. договору суперечить ст.13 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги ».
В п. 3.1.2. договору зазначено, що при систематичному невиконанні зобов’язань викладених в розділі 2.2 договору, ОСББ має право повністю або частково призупинити виконання робіт, надання послуг по даному договору до повної оплати заборгованості з урахуванням пені. Однак, відповідно до ст. 13 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов’язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об’єднання має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку. Пункт 8.2 Типового договору містить аналогічний зміст.
Отже, єдиним наслідком несплати обов’язкових платежів є виникнення у відповідача права на звернення до суду, а не припинення надання всіх інших послуг. Окрім цього, також є неможливим нарахування пені.
Відповідно ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною(сторонами) вимог, які встановлені с. 203 ЦК України, а саме, зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, тому позивачка просить суд визнати недійсними пункти 2.2.2, 3.1.1, 3.1.2. договору №2 від 7 січня 2007 року укладеного між нею та відповідачем.
При цьому позивачка вважала, що вона не пропустила строки позовної давності, оскільки про застосування до неї спірних пунктів договору вона дізналася із листа відповідача від 15 травня 2010 року.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги позивачки підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Відповідач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи
Вислухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною(сторонами) вимог, які встановлені с. 203 ЦК України, а саме, зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка є власником квартири АДРЕСА_1. Співвласниками цього будинку засноване об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Прибрежний».
Між позивачкою та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Прибрежний» 7 січня 2006 року був укладений договір №2 щодо надання комунальних послуг.
В п. 2.2.2. цього договору зазначено, що власник зобов’язується виконувати рішення загальних зборів ОСББ «Прибрежний». Однак, ст. 9 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року №2866-111 передбачається, що членом об’єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири у багатоквартирному будинку. Членство в об’єднанні є добровільним. Позивачка не є членом об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Прибрежний» і відносини між нею та відповідачем врегульовані виключно ст. 13 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» тобто на договірній основі, оскільки укладення договору між власником квартири та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку є обов’язковим і не залежить від членства в об’єднанні.
Згідно ст.10 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов’язковим для всіх членів об’єднання. Позивачка не є членом об’єднання, то на неї не розповсюджується вимоги статуту об’єднання та рішення загальних зборів об’єднання не є для неї обов’язковими.
В п. 3.1.1 договору зазначено що в разі несвоєчасної, неповної оплати, згідно п. 2.2.7.чинного договору, обєднання має право стягнути з позивачки пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожний прострочений день, але не більше 100% від суми заборгованості.
Відповідно ст. 13 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов’язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об’єднання має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.
Наказом Державного комітету країни з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року №141, затверджено Типовий договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, відповідно п. 6.4 якого управитель, власники приміщень та члени їх сімей за порушення умов цього договору несуть відповідальність в установленому законодавством порядку.
Ні зміст Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» ні Типовий договір не передбачають відповідальності у вигляді нарахування пені.
Відповідно Закону України від 13 листопада 1996 року за №486/96-ВР «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги » тимчасово заборонено нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги. Це свідчить про те, що пункт 3.1.1. договору суперечить ст.13 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги ».
В п. 3.1.2. договору зазначено, що при систематичному невиконанні зобов’язань викладених в розділі 2.2 договору, об’єднання має право повністю або частково призупинити виконання робіт, надання послуг по даному договору до повної оплати заборгованості з урахуванням пені. Однак, відповідно до ст. 13 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов’язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об’єднання має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку. Пункт 8.2 Типового договору містить аналогічний зміст.
Отже, єдиним наслідком несплати обов’язкових платежів позивачкою є виникнення у відповідача права на звернення до суду, а не припинення надання всіх інших послуг.
Приймаючи до уваги викладене суд вважає, що маються всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі оскільки пункти 2.2.2, 3.1.1, 3.1.2. договору №2 від 7 січня 2007 року укладеного між позивачкою та відповідачем суперечать вимогам чинного законодавства.
Суд вважає, що позивачка не пропустила строки позовної давності, оскільки про застосування до неї спірних пунктів договору вона дізналася із листа відповідача від 15 травня 2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд вважає за необхідне стягнути відповідача на користь позивачки судові витрати в сумі 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно - технічний розгляд справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 209, 212, 214-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсними пункти 2.2.2, 3.1.1, 3.1.2. договору №2 від 7 січня 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Прибрежний».
Стягнути з об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Прибрежний» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно - технічний розгляд справи.
Рішення може бути оскаржене на протязі десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя О.І.Максименко