Справа № 2-3480/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня  2010 року   Бабушкінський  районний суд  м. Дніпропетровська  у складі

головуючого судді                           Максименка О.І.

при секретарі                                   Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської лікарні №15 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дніпропетровської міської лікарні №15 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він працював у відповідача в якості вартівника господарчої частини.

Наказом  № 162-К від 17.08.2007 року його було звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я. Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки є здоровою людиною, гіпертонічною хворобою не страждає, як це вказано в Постанові ВКК №279 від 03.08.2007 року, де встановлений діагноз - гіпертонічна хвороба 2 ст. та протипоказана робота у нічний час. Тому позивач просить суд поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 грн..

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.08.2007 року по травень 2010 року та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та пояснив, що звільнення позивача було законним та відповідало діючому трудовому законодавству.

Вислухавши  сторони,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року, при розгляді справ про звільнення за п.2 ст40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Як встановлено в судовому засіданні, наказом №122 від 06.06.2005 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Дніпропетровської міської лікарні №15 в якості вартівника господарчої частини.

Наказом  № 162-К від 17.08.2007 року його було звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я.

В день звільнення позивачеві було письмово запропоновано перейти з роботи вартівника у нічний час роботи на роботу підсобного працівника господарсько-обслуговуючого персоналу, яка передбачає роботу у денний час. Позивач відмовився від запропонованої роботи, посилаючись на різницю в заробітній платі.

Постановою ВКК №279 від 03.08.2007 року при щорічному медичному огляді працівників ОСОБА_1 був встановлений діагноз - гіпертонічна хвороба 2 ст. та протипоказана робота у нічний час.

 В судовому засіданні представник відповідача не надав будь-яких доказів про те, що позивач не може взагалі працювати вартівником господарчої частини, в тому числі відповідного висновку МСЕК про встановлення зазначених медичних протипоказань або встановлення позивачеві інвалідності за відповідним діагнозом.

Крім того, відповідно до Переліку професій, працівники яких підлягають медичному огляду, доданому до Наказу Міністерства охорони здоров’я України  №246 від 21.05.2007 року, затвердженого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 року за №846/14113, робота позивача вартівника господарчої частини не підпадає під зазначений перелік професій, які потребують обов’язкового медичного огляду як попереднього при прийнятті на роботу так і періодичного.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача є незаконним, оскільки  були відсутні підстави для його звільнення по п. 2 ст. 40 КЗпП України, тому він підлягає поновленню на роботі.

Відповідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що позивач був звільнений  з роботи незаконно, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.08.2007 року по травень 2010 року.

Виходячи з середньомісячного заробітку 478,55 грн. та середньоденного заробітку 27,127 грн., що підтверджується довідкою відповідача про доходи від 08.11.2007 року, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.08.2007 по травень 2010 року складає:

    10 днів серпня 2007 року х 27,127 грн. = 271,27 грн.

478,55 грн. х 33 місяці = 15 792,15 грн.  

 яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, а всього 16 063,42 грн.

    Відповідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

     Суд приходить до висновку, що незаконне звільнення з роботи позивача завдало йому значної моральної шкоди в відшкодування якої суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн.

Згідно  ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне  стягнути з  відповідача на користь  держави  державне мито в розмірі 169,13 грн.,  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ст. 40, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.  3,10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1  на роботі в якості вартівника господарчої частини в Дніпропетровській міській лікарні №15.

Стягнути з Дніпропетровської міської лікарні №15 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 063 грн. 42 коп. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з  Дніпропетровської міської лікарні №15 на користь держави судові витрати  у вигляді  державного мита 169,13 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

             Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, чи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя                                                                                                                        О.І. Максименко

Рішення набрало законної сили 29.06.2010 року

З оригіналом згідно

Суддя

Бабушкінського районного

Суду м. Дніпропетровська                             О.І.Максименко

.