КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2010 № 53/615
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Поліщук Т.А. – довіреність №67 від 30.06.2010 р.
від відповідача - Ілюшко С.А. – довіреність №9-д від 14.12.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Холдинг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2010
у справі № 53/615 ( .....)
за позовом Акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Холдинг"
про стягнення 4456,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2010 р. у справі № 53/615 задоволений позов Акціонерного товариства “Українська охоронно-страхова компанія” (далі – ТОВ “Українська охоронно-страхова компанія”, позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Холдинг” (далі – ТОВ “Транс Холдинг”, відповідач) 4 456,44 грн. Вирішено стягнути з ТОВ “Транс Холдинг” на користь ТОВ “Українська охоронно-страхова компанія” 4 156 грн. 44 коп. страхового відшкодування, 300 грн. 00 коп. вартості проведеного автотоварознавчого дослідження, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Відповідач вважає, що суд припустився порушень норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм процесуального права полягає у тому, що справа була розглянута у відсутності представника відповідача, чим його було позбавлено можливості надати суду обґрунтовані заперечення позовних вимог.
Порушення норм матеріального права полягає у незастосуванні судом частин другої – третьої статті 1187 Цивільного кодексу України і не досліджено, що автомобіль за вини водія якого сталося ДТП, у 2005 р. був переданий відповідачем в оренду ТОВ “Євротранс”, тобто відшкодовувати страхову виплату має саме це товариство.
Також, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що водій ОСОБА_1 який був за кермом вказаного автомобіля ніколи не перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому останній не повинен відшкодовувати завдану ним шкоду під час виконання ним трудових обов’язків.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.
Ухвалою від 06.08.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 05.10.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/10 від 04.10.2010 р. в зв’язку із зайнятістю судді Рєпіної Л.О. у розгляді справ у складі іншої судової колегії для розгляду справи № 53/615 призначено колегію у складі головуючого-судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В. (суддя-доповідач), Нєсвєтової Н.М.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
30.06.2006р. між ОСОБА_1. та Акціонерним товариством “Українська охоронна страхова компанія” було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №КИ.И1-0438516 об’єктом страхування якого є майнові інтереси ОСОБА_1. та (або) ТОВ КБ “Євробанк” (вигодонабувач), що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням та (або) розпорядженням, та (або) користуванням транспортним засобом: автомобіль Citroen Berlingo, державний номер НОМЕР_1
03.10.2006 р. у м. Вишневому на вул. Л.Українки сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля МАЗ, державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ “Транс-Холдинг”під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Citroen Berlingo, державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_1
В результаті вищезазначеної ДТП автомобіль Citroen Berlingo, державний номер НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області винним у скоєнні вищезазначеної ДТП визнано ОСОБА_1 що керував автомобілем марки МАЗ, державний номер НОМЕР_2, що належить відповідачеві.
Враховуючи ту обставину, що автомобіль марки Citroen Berlingo, державний номер НОМЕР_3, був застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №КИ.И1-0438516 від 30.06.2006р., позивачем на користь ДП “Автостиль” згідно з листом № 892 від 04.10.2006р. ТОВ КБ “Євробанк”, було виплачене страхове відшкодування у розмірі 4 156,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4468 від 31.10.2006р.
Розрахунок страхового відшкодування був визначений на підставі звіту № 2819 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 09.10.2006р., складеного ТОВ “Експертна компанія “Укравтоекспертиза-Стандарт”.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в зв’язку з наступним:
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про страхування” страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як визначено статтею 27 Закону України „Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічний зміст вищезазначеній статті містить стаття 993 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вищезазначені норми чинного законодавства України свідчать про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Враховуючи ту обставину, що винним у ДТП, яка сталася 03.10.2006р. у м. Вишневому по вул. Л. Українки визнано водія ОСОБА_1 який керував автомобілем марки МАЗ, державний номер НОМЕР_2,, що належить відповідачеві, позивач правомірно звернувся до відповідача за відшкодуванням шкоди.
Матеріалами справи підтверджуються також витрати позивача у розмірі 300,00 грн. за оплату послуг автоекспертизи, що підтверджується платіжним дорученням № 4548 від 03.11.2006р.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума збитку у розмірі 4 456,44 грн.
Вина відповідача підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не є працівником відповідача, а також, що вказаний автомобіль був переданий в оренду ТОВ “Євротрейд” до уваги судом не приймаються, оскільки дані пояснення не підтверджені жодними доказами.
Перебування транспортного засобу МАЗ, державний номер НОМЕР_2, на балансі відповідача ТОВ “Транс-Холдинг” підтверджується довідкою від 04.12.2009р. про балансову вартість автомобіля за підписом директора та головного бухгалтера.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що автомобіль МАЗ, державний номер НОМЕР_2, виставлений розшук лише 22.01.2010р., т.б. після порушення провадження у справі.
Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що судом, всупереч посиланням відповідача в апеляційній скарзі, в повному обсязі досліджені обставини щодо трудових правовідносин відповідача з водієм ОСОБА_1 який є винним у скоєні ДТП та власника транспортного засобу.
Щодо посилання позивача на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права шляхом прийняття рішення без участі представника позивача, то судова колегія не приймає його до уваги, в зв’язку з наступним. Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, тому, враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Холдинг” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2010 р. в справі № 53/615 – без змін.
Справу № 53/615 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
13.10.10 (відправлено)