Справа № 2-277/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Науменка М. А., при секретарі Момот Л.С., з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Дніпротрансрух» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов»язків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на те, що він, працюючи в ТОВ «Дніпротрансрух» на посаді водія з міжнародних перевезень вантажів, завдав товариству матеріальну шкоду в сумі 16 527.38 грн. шляхом привласнення дизпалива, яку повинен відшкодувати на підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідач та його адвокат позову не визнали, заперечують проти його задоволення, вважаючи, що позивачем не наведено доказів вини відповідача.

Вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з наказом № 4-ВК від 15.01.07. ОСОБА_2 було призначено на посаду водія з міжнародних перевезень, а наказом № 8 від 15.01.07. за ним був закріплений автомобіль марки RENO д/н НОМЕР_1 та напівпричіп НОМЕР_2.

В той же день, 15.01.07. з ОСОБА_2 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, який був підписаний ним особисто. При цьому були враховані положення ст. 135-1 КЗпП України.

ОСОБА_2 також був ознайомлений під розписку з наказом № 4 від 10.01.07. «Про встановлення норм витрат палива», на підставі норм витрат дизельного палива при виконанні рейсів у міжнародному сполученні для автопоїзда RENO, затверджених наказом № 43 від 10.02.98. Міністерства транспорту України. В п.7 вказаного наказу було зазначено, що в разі невиконання цього наказу, а також в разі перевитрат дизпалива при виконанні рейсів у міжнародному сполученні, всі додаткові витрати будуть відраховуватись із заробітної плати, з чим відповідач був ознайомлений.

Відповідно до наказу № 99 від 16.02.04. Міністерства транспорту України право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання транспортної роботи у регламентованих межах надається керівникам підприємства та затверджується наказом по підприємству.

Розкриваючи механізм зловживання з боку водія ОСОБА_2, позивач зазначив, що при заправках закріпленого за ним автомобіля дизельним паливом на території України та за кордоном, ТОВ «Дніпротрансрух» з метою полегшення роботи водіїв та щоб уникнути видачі великих сум готівкою та ретельного контролю за використанням палива водіями, підписало контракти з автозаправними компаніями як на території України так і за кордоном, які в свою чергу, надали підприємству смарт-карти з пін-кодом та зобов»язались надавати регулярні роздруківки чи відправляти електронною поштою на адресу компанії звіти про реально заправлене паливо окремо по кожній картці, закріпленою за вантажівкою, із зазначенням номера картки, дати та часу заправки, номера авто, кількості літрів заправки та суми до сплати, а також із зазначенням країни та міста заправки.

В січні-лютому 2008 року бухгалтером та керівництвом ТОВ «Дніпротрансрух» була виявлена невідповідність між даними звітів про кількість використаного пального, які складались особисто відповідачем, та даними про кількість відпущеного для заправки його автомобіля палива, які надавались позивачу мережою автозаправних станцій по Україні та за кордоном. В результаті звірки цих даних був складений акт від 01.03.08. про збитки, завдані водієм ОСОБА_2 на загальну суму 16 527.38 грн. Вказана сума збитків утворилась за період роботи ОСОБА_2 з 15.01.07. по 01.03.08. за рахунок того, що ним не вносились до відповідних звітів дані про кількість заправленого в Україні дизельного палива та не надавались чеки на заправлене дизельне паливо в кількості 880 літрів на суму 3 515, 00 грн. та не відображено в звітах паливо, заправлене за кордоном за карткою DKV в кількості 464.83 літрів на суму 3 382.77 грн.. Крім того, за рахунок перевитрат палива понад норм, встановлених наказом по підприємству, перевитрати палива склали 1047 літрів на суму 6 177.30 грн., що підтверджується актом про збитки. Крім того, при прийомі від ОСОБА_2 автомобіля RENO д/н НОМЕР_1 та напівпричіпа НОМЕР_2 була виявлена відсутність антени для рації вартістю 187 грн., інструмента /монтировки та шлангу підкачки шин/ - 60 грн. та встановлена поломка кріплення для дзеркала вартістю 3097.31 грн., яке не підлягає ремонту. Всього збитки становлять 16 527.38 грн., що підтверджується Актом про збитки від 01.03.08./а.с. 16/.

При вирішенні даної справи, суд, зокрема, з»ясував наявність прямої дійсної шкоди, що виразилась у нанесенні фінансових збитків підприємству та була заподіяна внаслідок перевитрат пального на автомобільному транспорті, за що, враховуючи положення п. 12 Постанови ПВС «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», чинним законодавством передбачена матеріальна відповідальність, яка зобов»язує працівника відшкодувати матеріальну шкоду. Свідченням перевитрат дизпалива відповідачем ОСОБА_2 є авансові звіти, які складались та підписувались ним особисто, в яких вказувалась кількість пального та країну заправки автомобіля.

Доказом того, що саме відповідач і саме на автомобілі RENO д/н НОМЕР_1 виконував відповідні рейси та робив відповідні заправки є повне співпадіння дат в авансових звітах за виконані рейси та в посвідченнях про відрядження в цих рейсах водія ОСОБА_2, а також дати та кількість заправленого палива в авансових звітах за виконані рейси та в довідках по нормах розрахунку дизпалива під час виконання рейсів за маршрутом, які складаються після кожного рейсу менеджером транспорту та підписувались відповідачем ОСОБА_2

Судом, також було встановлено, що саме внаслідок порушення ОСОБА_2 своїх трудових обов»язків, а саме: забезпечення схоронності ввірених йому коштів, використання грошових коштів тільки за призначенням, ведення достовірного обліку та авансової звітності про рух та залишок ввірених йому грошових коштів, які були передбачені в договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, підприємству було завдано матеріальну шкоду.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяно шкоду підприємству.

Відповідно до ст. 134 п.1 КЗпП України працівники несуть повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадках, коли між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання або для інших цілей.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними та обгрунтованими.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем були сплачені державне мито в сумі 166.00 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 30 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 10.60, 88, 212, 209 ЦПК України, ст. ст. 130, 134, 135-1, 232 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ТОВ «Дніпротрансрух» завдану матеріальну шкоду в сумі 16 527.38 грн., судові витрати в сумі 196.00 грн., всього 16 723.38 грн. /шістнадцять тисяч сімсот двадцять три грн. 38 коп./.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі: протягом 10-ти денного строку з дня проголошення рішення -заяви про апеляційне оскарження та протягом наступних 20 днів - апеляційної скарги.