Справа № 2-а- 167/2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2010 року  Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді                                          Чумак Н.О.

при секретарі                                                   Хачатурян М.Ю.

з участю позивача

представника позивача                                    ОСОБА_1,

представника відповідача                                Попович Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 в приміщенні суду в місті Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до  Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районні, м. Кривого Рогу, про бездіяльність посадових осіб управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу щодо перерахування пенсії,згідно ст.50,ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»та визнання дій неправомірними,зобов»язання  вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4звернулася  до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Кривого Рогу та просила суд визнати дії посадових осіб Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу ,які відмовили перерахувати  їй пенсію,як особі,яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС ,інваліду  третьої групи у розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 липня 1996 року по 1 січня 2010 року неправомірними.Також просила суд зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу сплатити їй кошти за неотримані основну та додаткову пенсію згідно ст.50,ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позовних вимог позивачем та його представником зазначено, що у відповідності до п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір її пенсії повинен складати шість мінімальних пенсій за віком.

Крім цього, згідно вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй повинна встановлюватися додаткова пенсія за шкоду, спричинену здоров'ю як інваліду 3-ї групи 50% мінімальної пенсії за віком.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районні м. Кривого Рогу проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити, пояснюючи, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районні м. Кривого Рогу як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід З групи захворювання.Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу у 1996-2009 роках здійснювало розрахунок пенсії позивачці вірно, згідно документів пенсійної справи та на підставі діючого законодавства України.З 01 квітня 1991 року  позивачці було визначено право на пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,а розрахунок пенсії проведено відповідно до Закону Україи»Про пенсійне забезпечення»,З 21 березня 1994 року  позивачка отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».З 01 липня 2002 року отримувала пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 31 грудня 2003 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України »Про пенсійне забезпечення».З 01 січня 2004 року і до теперішнього часу отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне  страхування».Також просили застосувати до адміністративного позову строк позовної давності відповідно до ст..99,100 Кодексу адміністративного судочинств України,а також  встановити з якого бюджету /Пенсійного  фонду чи Державного бюджету  України/ забезпечувати здійснення пенсійних виплат розрахованих по ст..50,ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»основної/державної/ та додаткової  пенсії  учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,керуючись при цьому ст.63 вказаного Закону.

Суд,вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача,дослідивши письмові матеріли справи,вважає,що позовні вимоги підлягають  задоволенню частково..

В судовому засіданні встановлено та підтверджено письмовими доказами, що ОСОБА_4відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та є інвалідом 3 групи.

Судом встановлено,що 02 грудня 2009 року позивач зверталася до відповідача.Управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок на перерахування та нарахування пенсії з 1992-2009 роках на підставі ч.4 ст.54 Закону України «Про статус  і соціальний захист  громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи».22 грудня 2009 року позивачці відповідачем було надано відповідь щодо перерахунку пенсії.  Після отримання вказаної відповіді,11 січня 2010 року , позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача.Вдруге з заявою до відповідача позивачка зверталася 19 травня 2010 року.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства,які регулюють розміри виплат пенсій особам,які постраждали внаслідок ліквідації  аварії на ЧАЕС.Позивачем порушено питання щодо правомірності дій відповідача,  який в даних правовідносинах,при нарахуванні ним та виплаті пенсії,є суб»єктом владних повноважень.

Відповідно до частини першої ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист,що включає  право на забезпечення їх у разі повної,часткової або тимчасової втрати працездатності,втрати годувальника,безробіття з незалежних від них обстави,а також у старості та в іниших випадках,передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян,які постраждали внаслідок    Чорнобильської катастрофи,на охорону їхнього життя і здоров»я,створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднених територій,умов проживання  і трудової діяльності на них,соціального захисту   населення  визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 Розмір пенсії,який підлягає до сплати,повинний розраховуватися у відповідності до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності та 50% від мінімальної пенсії  для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю.

Право позивача  на отримання пенсії відповідно до ст.50,ч.4 ст.54 Закону України»Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»у розмірі 6  мінімальних пенсій за віком  та щомісячної  додаткової пенсії за шкоду ,завдану здоров»ю не залежить  від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування.Таке право декларовано державою,тому саме держава,через створені  нею органи, в даному випадку пенсійні органи і несе обов»язок  по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах,які нею ж визначені та закріплені в Законі.

   Наявність права у позивача  щодо отримання пенсії у розмірах,які визначені Законом є визначальною  для вирішення  вказаного спору,крім того це право гарантується Конституцією України.

     Відповідно до ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб,що передбачено Конституцією України та законами України.

      Згідно з ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,закону України,міжнародному договору,згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує  правовий акт,який має вищу юридичну силу.

      Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд доходить висновку,що при визначенні розміру пенсії позивачці  застосуванню підлягають ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,а не постанови Кабінету Міністрів України,зокрема Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530,які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

       Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст.54 Закону,якою передбачено,що порядок обчислення пенсії по інвалідності,що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України не означає,що останній встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача,встановлених цим же Законом.Тобто Кабінет Міністрів  України повинен був встановити зазначений порядок,не порушуючи положень вказаного Закону,в тому числі і інших законів,яким встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»  при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

 Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком  визначається  лише за правилами,передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів які б визначали цей розмір або встановлювали  інший розмір,немає.

  Тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те що ч.3 ст.28 Закону України»Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлено,що мінімальний розмір пенсії за віком,встановлений абзацем  першим частини першої вказаної статті,застосовується виклчно для визначення розмірів пеній,призначених згідно з цим Законом,оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком  не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії,виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком,як це встановлено ст..50,54 Закону України»Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Відповідно до ч. 3 ст.67 вказаного Закону.яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року,у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність,визначеного законом,підвищується  розмір пенсії,визначений відповідно до ст.. 54 вказаного Закону,а також розмір додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров»ю, особам,віднесеним до 1.2,3,4 категорії та розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника  внаслідок Чорнобильської катастрофи.Перерахунок  пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміу прожиткового мінімуму.

  Підставою для перерахунку  пенсії є встановлення  нового розміру  прожиткового мінімуму  і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

   Згідно ст..28 ч.1 Закону України»Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб,які втатили працездатність,визначеного законом

        Новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму,отже суд доходить висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, у розмірах які визначено Законом України»Про статус і соціальни захист громадян,постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

     У відповідності до ст.99,100 КАС України,адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду ,встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами.Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісчний строк,який,якщо не встановлено інше,обчислюється з дня,коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,свобод чи інтересів.Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови,якщо на цьому наполягає одна із сторін.Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною,адміністративна справа розглядається  і вирішується в порядку,встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

    Як вбачається з матеріалів справи позивачка першу заяву про перерахунок пенсії позивач  надала відповідачеві 02 грудня 2009 року,до суду позивач звернулася 11 січня 2010 року, тому на думку суду, нею пропущено  строки для звернення до суду в частині позовних вимог за період,що передує 11 липня 2009 року,що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог за період з 1 липня 1996 року.

   Також, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_4 державну та додаткову пенсію на підставі відповідних норм, зазначених у судовому рішенні за відповідний період з урахуванням вже виплачених сум, тому не проводить розрахунок цих виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,9,11,17,69-72,86,94,99,100,128,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.3,22.46 Конституції України,ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»,суд -

ПОСТАНОВИВ:

  Позов ОСОБА_4 до  Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районні, м. Кривого Рогу, про бездіяльність посадових осіб управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу,щодо перерахування пенсії,згідно .4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»та визнання дій неправомірними,зобов»язання  вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районні м. Кривого Рогу щодо перерахунку пенсії ОСОБА_4 неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу провести перерахунок ОСОБА_4 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інваліду третьої групи у відповідності з вимогами,які встановлені ст..50.ч.4 ст.54,п.3 ст.67 Закону України»Про статус і соціальний захист громадян,постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 з розрахунку державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком для  та щомісячної додаткової пенсії за шкоду,заподіяну  здоров»ю з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком з 11 линя 2009 року по 11 січня 2010 року з урахуванням сум,що були отримані позивачем ОСОБА_4

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Поставнова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови суду,з подачею її копії до апеляційної інстанції.

   Суддя                                                   Н.О.Чумак