Справа №2-а-62-2010 р .

                             П О С Т А Н О В А

                                             І М  Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2010 року     Тарутинський районний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді                                 Кравця Ю.І.

при секретарі                             Забуновій О.О.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Тарутине  справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1     відділення ВД ФССНВ в Тарутинському районі  про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 17.05.2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась  до суду з адміністративним позовом до      відділення ВД ФССНВ в Тарутинському районі  про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від  17.05.2010 року.

    У судовому засіданні представник позивач позов підтримав в повному обсязі та пояснив,  що постановою в.о. начальника відділення ВД ФССНВ в Тарутинському районі  на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., просив суд позов задовольнити та скасувати постанову про адміністративне правопорушення   від 17.05.2010 року, адміністративну справу відносно нього закрити, так як 156-4 КУпАП не порушував.

    Відповідач до суду тричі не з’являвся без поважних причин, повідомлявся належним чином.

        Заслухавши пояснення представника позивачва, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

              Відповідно до ст.. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта тощо.

     Згідно ст.. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» під обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності підпадають: особи  які працюють на умовах трудового договору (контракту); учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики ( стажування), виконання робіт на підприємствах; особи які утримуються у виправних, лікувально-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або інших підприємствах за спеціальними договорами.

    Осіб які б підпадали під обов’язкове державне соціальне страхування згідно ст.. 8 вищевказаного   Закону у позивача в господарстві немає.

    Згідно ст.. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» члени фермерських господарств можуть бути застраховані лише на добровільній основі згідно договору про добровільну участь у страхуванні від нещасних випадків. Такого договору позивач не укладала.

    Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.. 45 вищевказаного закону, обов’язок подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановленні  цим Фондом є обов’язком роботодавця, як страхувальника. Однак позивач не являється роботодавцем.

    До того ж  постанова про накладення на позивача адміністративне стягнення винесена із порушенням  ст.. 268 КУпАП, а саме позивача не було повідомлено про розгляд справи та складено постанову без її присутності. Таким чином суд вважає що термін оскарження постанові підлягає поновленню.

    Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Жодних доказів правомірності своїх дій не подав.  

      Враховуючи викладене, керуючись ст. 247 КпАП України, ст.10, 11, 86, 69, 71, 159-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_1         -  задовольнити.

    Постанову по справі про адміністративне правопорушення від   15.05.2010   року  відносно      ОСОБА_1 – скасувати. Провадження у адміністративній справі закрити.

     Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: