Справа № 2-а - 1591/10                                                    

П О С Т А Н О В А

                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    15 листопада 2010 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді  Гармаш Т.І., при секретарі Пересунько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Світловодської міської ради про  коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-  

    ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Світловодської міської ради про коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просить стягнути    на її користь суму скорегованого середнього заробітку з урахуванням коефіцієнту підвищення за час вимушеного прогулу за період з 10.01.2006 року по 03.09.2007 року у розмірі 28345 грн. 87 коп. та стягнути у відшкодування моральної шкоди 7500 грн.

    В обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 10 січня 2006 року вона була незаконно звільнена відповідачем з роботи. Постановою Світловодського міськрайонного суду від 27 березня 2009 року була поновлена на роботі та на її користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу була вирахувана виходячи із середньої заробітної плати 674 грн. 09 коп. за період з 10.01.2006 року по 03.09.2007 року.

    Її середній заробіток до моменту звільнення згідно довідок відповідача був вирахуваний у розмірі 674 грн. 09 коп., при цьому її посадовий оклад складав 280 грн. 00 коп.

    Як зазначає позивач, за період її вимушеного прогулу посадовий оклад в Управлінні економіки ресурсів  та розвитку міста збільшився і посадовий оклад  особи, яка займала посаду заступника начальника Управління економіки та розвитку міста – начальника відділу, тобто ту посаду, яку займала позивач до звільнення становив 878 грн. 00 коп.

    Вважає, що відповідно до п. 10 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", якою передбачено, що у зв'язку з підвищенням посадових окладів в установі у розрахунковому та у періоді, протягом якого за працівником зберігається заробітна плата, заробітна плата та всі виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт їх підвищення.

Посилаючись на аудиторський висновок, вважає, що її середній заробіток повинен становити 2113 грн. 74 коп. з урахуванням коефіцієнту підвищення і повинен обчислюватись від фактичного заробітку посади, з якої її було незаконно звільнено, а саме у період вимушеного прогулу, а не за попередній період. Виходячи із вказаного розміру середньої заробітної плати, вважає, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу а саме з 10.01.2006 року по 03.09.2007 року повинна складати 41670 грн. 87 коп. Оскільки, згідно постанови суду розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню визначено 13325 грн. то решта суми а саме 28345 грн. 87 коп. підлягає стягненню додатково.

Вважає, що неправомірними діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 7500 грн. і вважає, що саме така сума є достатньою компенсацією її моральних страждань.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, якими обгрунтовує позовні вимоги та на докази, що їх стверджують.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі та суду пояснив, що відповідно до постанови Світловодського міськрайонного суду, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду на користь позивачки було стягнуто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка була сплачена їй у повному обсязі. Позивачка погодилась з рішенням суду та не оскаржувала його у частині розміру середнього заробітку, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Стосовно відшкодування моральної шкоди вказує на те, що позивачкою не надано доказів заподіяння їй моральної шкоди.

Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно постанови Світловодського міськрайонного суду від 27 березня 2009 року, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуто з виконавчого комітету Світловодської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 13326 грн. та у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

    Позивачка не оскаржувала постанову у частині розміру стягнутого на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.  

    На підтвердження своїх позовних вимог позивачка надала суду наступні письмові докази, які були досліджені у судовому засіданні.

    Розрахунок середнього заробітку з урахуванням коефіцієнта підвищення за період з 10.01.2006 року по 03.09. 2007 року (а.с.3).

    Ухвала Колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року (а.с. 4).

Штатний розпис   виконавчого комітету Світловодської міської ради (а.с.14-16).

Довідка про розмір посадового окладу ОСОБА_1 (а.с. 17).

Довідка про доходи заступника начальника Управління, начальника відділу за березень листопад 2006 року та розмір посадового окладу (а.с. 18).

Довідка про доходи ОСОБА_1 та розмір її середнього заробітку (а.с.19).

Аудиторський висновок щодо розміру середнього заробітку ОСОБА_1 (а.с 20-29).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що середній заробіток для обчислення виплати за час вимушеного прогулу повинен визначатися з фактичного заробітку посади, з якої було звільнено працівника, а не за попередній період,

Суд не може погодитись з доводами позивача виходячи з наступного.

Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348, від 24 лютого 1997 року N 185,від 30 липня 1999 року N 1398, від 26 вересня 2001 року N 1266 , від 30 листопада 2005 року N 1132 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у тому числі і при обчисленні середньої заробітної плати у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата у всіх випадках окрім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки,   обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Крім цього вона вважає, що час вимушеного прогулу це період у якому за нею зберігався середній заробіток, а тому у разі підвищенні посадових  окладі у цьому періоді, середній заробіток коригується на коефіцієнт підвищення відповідно до п. 10 Порядку обчислення заробітної плати.

Відповідно до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Суд, не може погодитись з доводами позивача стосовно застосування вказаного пункту для коригування її середньомісячної заробітної плати на коефіцієнт підвищення.

Зі змісту вказаного пункту випливає, що його положення поширюються на випадки коли за працівником зберігалась заробітна плата.

Оскільки позивач ОСОБА_1 була звільнена з роботи, то вона не була працівником установи, а відтак за нею не могла зберігатися заробітна плата.

Випадки збереження заробітної плати за працівником визначені нормами КЗпП України, зокрема, статтями 114, 34, 119, положення яких не поширюються на випадки вимушеного прогулу.

Суд вважає не доведеним факт заподіяння діями відповідача позивачу ОСОБА_1  моральної шкоди,  а саме суду не надано доказів щодо негативних наслідків, які настали для позивача, у зв'язку із незастосуванням при розрахунку її середньомісячної заробітної плати коефіцієнта підвищення, а також, що ці наслідки  знаходяться в причинному зв’язку з діями відповідача. А тому позов в частині стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає що позов не підлягає  задоволенню.

На підставі викладеного та ст.235 КЗпП України, Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати із змінами і доповненнями, керуючись ст.ст. ст.160, ст.161, ст. 162, ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В :

У позові ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Світловодської міської ради про  коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3  ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Світловодського міськрайонного суду                              Т.І. Гармаш