Справа №  2а-380/2010

                                                                П О С Т А Н О В  А

                                     І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

04 листопада 2010  року                                              Цюрупинський районний суд

                                                        Херсонськоi областi

в складi:

головуючого суддi                                                 Заславець Н.В.

при секретарi                                                                 Бондаревій Т.К.

за участю  представника відповідача                     Кузьменко З.В.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залi суду в м. Цюрупинську суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до  Управління Пенсійного Фонду України в Цюрупинському районі  про поновлення пропущеного строку  та зобов”язання  УПФ України в Цюрупинському районі  щодо здійснення перерахунку отримуваної пенсії  як дитині війни,-

                                            ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Цюрупинському районі  про поновлення пропущеного строку  та зобов”язання  УПФ України в Цюрупинському районі  щодо здійснення перерахунку отримуваної пенсії  як дитині війни. В позовній заяві зазначила,  що вона має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р. має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії. Але ця норма Закону відповідачем не виконується. У 2007 році відповідач взагалі не виплачував їй підвищення до пенсії, а в 2008-2009р.р. таке підвищення їй виплачувалось, але у меншому розмірі. Просить поновити їй строки звернення до суду за захистом порушеного права і зобов*язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі – до 30 відсотків, починаючи з 09.07.2007р. по 31.12.2007року та з 22.05.2008 року  по день постановлення судового рішення та  зобов*язати відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            В судове засідання позивач не з*явилася, просила   розглянути у її відсутності.

Представник відповідача Кузьменко З.В. позов не визнала, надала письмові заперечення на позов, а окрім того, пояснила, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій. Відповідно до положень статті 7 цього Закону фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. В 2007 році не було виділено коштів на підвищення пенсій дітям війни, тому ці виплати не здійснювалися. З 01.01.2008р. позивачу виплачувалось підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто по 47 грн. щомісячно, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» в редакції Закону від 28.12.2007р., яким були внесені зміни до Закону України «Про соціальний статус дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зазначені зміни були визнані неконституційними. З травня 2008 року розмір підвищення пенсії був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Згідно п.8 цієї постанови дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10грн., з 1 липня -48,20грн., з 1 жовтня -49,80грн : цього періоду позивачу виплачується підвищення до пенсії у встановленому цією постановою розмірі Крім того, представник відповідача просить у задоволені позову відмовити також у зв*язку з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

Заслухавши пояснення   представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни відповідно до пенсійного посвідчення  № НОМЕР_1 , виданого 30.06.1995 року, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Цюрупинському районі та отримує пенсію. До 2008 року підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачу не нараховувалось і не виплачувалось. З 01.01.2008р. таке підвищення їй виплачується. При цьому розмір виплати складав: у січні - березні 2008 року - 47грн., у квітні - червні 2008 року - 48,10грн.. у липні - вересні 2008 року - 48,20грн., а з жовтня 2008 року по даний час - 49,80грн. щомісячно, що визнано відповідачем.  

Ці обставини підтверджуються копією пенсійного посвідчення позивача та письмовим запереченням відповідача про розмір  підвищення до пенсії.

             Задовольняючи позов суд виходить з наступного.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-І/ від 18.11.04р. встановлено, ще дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

На 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195 було зупинено пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р, з урахуванням статті 111, якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті б Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09.07.2007 р. вищезазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже, з цього часу положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяли в повному обсязі, але всупереч рішенню Конституційного Суду України підвищення до пенсії позивачці за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. відповідачем не нараховувалось і не виплачувалось.

Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. були внесені зміни до Закону України «Про соціальний статус дітей війни» і стаття 6 була викладена в новій редакції, якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону Україн. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 22.05.2008 р. вищезазначені норми Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, а, отже, з цього часу діє положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.04року.

За конституційними нормами, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, і виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії; підлягає застосуванню .стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11 04р., але всупереч цьому підвищення до пенсії позивачці за період з 22.05.08 р. по 31.12.09 р. відповідачем нараховувалось і виплачувалось не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому законом, а в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме, з 22 травня 2008р. -48,10грн., з 1 липня 2008р.-48,20грн., з 1 жовтня 2008р. -49,80грн., чим істотно звужується обсяг встановлених Законом № 2195 прав.

Посилання представника відповідача на те, що у Державному бюджеті не були передбачені кошти на виплату підвищення до пенсії дітям війни у розмірах, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставними.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року зазначені правовідносини регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком, на який міститься посилання у зазначеному  Законі, визначається лише ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому саме виходячи з вказаного розміру має проводитися розрахунок, і він не може бути змінений постановою Кабінету Міністрів України, як підзаконним актом.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України орган державної влади зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В порушення зазначених норм відповідач не здійснив у визначеному законом порядку нарахування та виплату підвищення належної позивачеві пенсії. Так як про  порушення свого права позивач  довідалась із засобів масової інформації лише у 2010 році, просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду і поновити їх. Разом з тим,  поновлюючи позивачеві строки звернення до суду, суд виходить з того, що посилання позивача стосовно причин пропуску цього строку заслуговують на увагу, оскільки саме на відповідача покладено обов*язок щодо призначення, нарахування та виплати пенсій громадянам відповідно до чинного законодавства. Тобто, відповідачем не виконано належним чином свої обов*язки в цій частині, у зв*язку з чим суд вважає за необхідне поновити позивачеві строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин. Заперечення представника відповідача з цього приводу суд не приймає до уваги як необґрунтовані.

              Відповідно до положень  ст. 162 КАС України  при вирішенні справи по суті  суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.  Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав і свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб*єктів у сфері публично- правових відносин від порушень з боку суб*єктів владних повноважень.

               Відповідно до п.8 ч.3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб*єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням  необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками  для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.  

Тобто, суд вважає, що оскільки завданням адміністративного судочинства є зокрема захист прав і свобод та інтересів фізичних особ…у сфері публично- правових відносин від порушень з боку органов державноїх влади…, їхніх посадових і службових осіб, інших суб*єктів прав при здійсненні ними владних управлінських функций, то  судом можливо прийняття рішення з метою гарантії дотримання відповідачем вимог закону в інтересах позивача і зобов*язати відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплати підвищення до пенсії  на користь позивача у  відповідності до чинного законодавства.

                         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 100, 159-163 КАС України 11, 71, 86, 100, 159-163 КАС України, ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов*язкове  державне пенсійне страхування», ст. 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004р.,   суд

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

  Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

  Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду і поновити їх.

  Зобов*язати Управління пенсійного Фонду України в Цюрупинському районі здійснити перерахунок належної  ОСОБА_4  пенсії з її підвищенням в 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» та здійснити  необхідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 04.11.2010 року за рахунок  Державного бюджету України, та зобов*язати  Управління пенсійного Фонду України в Цюрупинському районі здійснювати у подальшому  нарахування та виплату належної  ОСОБА_4  пенсії з підвищенням  на 30% мінімальної пенсії за віком  з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування».

  Витрати у справі віднести на державу.

  На постанову протягом десяти днів з дня отримання її копії може бути подано апеляційну скаргу до  Одеського апеляційного адміністративного суду через Цюрупинський районний суд з одночасним надісланням  копії  апеляційної скарги  до суду апеляційної інстанції.

Суддя:                                                       Н.В. Заславець