Справа № 2-1804/2009 p.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі: головуючого судді - Матвєйшиної О.Б., при секретарі - Бел"яніновій Л.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління комунальним майном Луганської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне. На підставі дублікату договору міни посвідченого нотаріально 01.12.1994 року № 4242, виданого 02.11.2000 року № 963, позивачам належала квартира за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1. Згідно рішення Ленінського райвиконкому від 09.07.1996 року № 197/22 їм дозволено перепланування вказаної квартири під розміщення магазину. Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затвердженим рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 30.12.1996 року № 332/5 вказаний магазин прийнятий в експлуатацію. Рішенням комісії з видачі ліцензій на торгівельну діяльність Ленінського райвиконкому від 28.07.1995 року № 21/867-874 належному позивачам магазину надано ліцензію на право роздрібної торгівлі. Таким чином, як зазначають позивачі, з 1995 року по теперішній час вони є власниками магазину, розташованого за вказаної адресою, який працює на підставі всіх дозвільних документів, передбачених законодавством. У 2008 році у позивачів виникла необхідність продати належний їм магазин, з цією метою вони звернулися до МКП БТІ для отримання витягу з реєстру власності. Листом МКП БТІ від 13.05.08 року №746 їм було фактично відмовлено у видачі витягу та зазначено, що в результаті обстеження виявлено, що площа магазину була 74,7 кв.м., а на теперішній час складає 75,3 кв.м. за рахунок вхідного ґанку. Переоформлення права власності не проводилося. Позивачі вважають, що на даний,дас їхні права власників обмежені у вільному користуванні та розпорядженні нерухомим майном, яке належить їм на праві приватної власності. Просили визнати право власності за позивачами у рівних частках на нежитлове приміщення -магазин №27 з вхідним ґанком за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_2, загальною площею 75,3 кв.м.

У судове засідання позивачі не з'явилися, до його початку надали заяви, де підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні, просили розглядати справу за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився до початку судового засідання надав суду заяву, де проти задоволення позову не заперечував, просив розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи: копію дублікату договору міни квартири від 01.12.1994 року №4242, виданого 02.11.2000 року № 963 (а.с.П), копію реєстраційного посвідчення від 03.11.2000 року, реєстровий № 55716 (а.с.12), копію технічного паспорту на нежитлове приміщення магазину №27 з вхідним ґанком в АДРЕСА_2 (а.с.13-15), копію довідки від 13.05.2008 року № 746 (а.с.16), копію рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради від 30.12.1996 року № 332/5 (а.с.П), копію акту державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту (а.с. 18-21), копію розпорядження виконавчого комітету Луганської районної ради від 16.12.1996 року № 372 (а.с.22), архівну копію рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради від 14.03.1995 року №68 (а.с.23), копію рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 5/2 від 21.04.1995 року (а.с.24), копію рішення районної комісії з видачі ліцензій на торгівельну діяльність від 28.07.1995 року № 21/867-874 (а.с.25), суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належала квартира, розташована за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1, що підтверджено копією дублікату договору міни, посвідченого нотаріально 01.12.1994 року № 4242, виданого 02.11.2000 року № 963. Згідно рішення Ленінського райвиконкому від 09.07.1996 року № 197/22 їм було дозволено перепланування вказаної квартири під розміщення магазину. Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затвердженим рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 30.12.1996 року № 332/5 вказаний магазин прийнятий в експлуатацію. Рішенням комісії з видачі ліцензій на торгівельну діяльність виконавчого комітету Ленінського районної ради від 28.07.1995 року № 21/867-874 належному позивачам магазину надано ліцензію на право роздрібної торгівлі. У 2008 році у власників виникла необхідність продати належний їм магазин, з цією метою вони звернулися до МКП БТ1 для отримання витягу з реєстру власності. У довідці МКП БТІ від 13.05.08 року №746 зазначено, що у травні 2008 року за замовленням гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено обстеження нежитловго приміщення магазину №27 з вхідним ґанком загальною площею 75,3 кв.м. за адресою: М.Луганськ, АДРЕСА_2. Переоформлення прав власності не проводилось.

Відповідно до ст.391 ЦПК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 392 ЦПК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст.331 ЦПК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

На підставі викладеного та з урахуванням положень ч.4 ст.174 ЦПК України, де вказано, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і оловіна ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши за ними право власності у рівних частках на нежитлове приміщення - магазин №27 з вхідним ґанком за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_2, загальною площею 75,3 кв.м.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 331, 391, 392 ЦК України, 10,11, 59, 60, 174, 209,212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління комунальним майном Луганської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності у рівних частках на нежитлове приміщення - магазин №27 з вхідним ґанком, розташований за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_2, загальною площею 75,3 кв.м..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційною суду через суд Ленінського району м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.