Справа № 2-1460/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Бурлаки О.В.
за участю секретаря - Румини М.В.
позивача ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів, Черкаської області, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на частину спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся у Канівський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на частину спадкового майна. У позові зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5, яка за життя проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 в побудованому ними в період шлюбу житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. Після смерті матері відкрилася спадщина на належну їй ? частину зазначеного житлового будинку і грошові вклади з відсотками і компенсаціями, що знаходяться в Канівському відділенні Ощадбанку . Спадкоємцями першої черги за законом є три особи – позивач, ОСОБА_6- чоловік, та син – ОСОБА_3 Позивач звернувся у встановлений законом строк до держнотконтори із заявою про прийняття спадщини та прийняв спадщину, отримавши свідоцтво на право на спадщину на грошові вклади. Батько ОСОБА_6 прийняв спадщину шляхом проживання у спадковому будинку та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Таким чином, відкрилася спадщина на спадкове майно після його смерті. Позивач не прийняв спадщини після смерті батька, оскільки незадовго до його смерті дізнався, що останній уклав з відповідачем договір довічного утримання. На сьогодні між сторонами виник спір щодо спадкового будинку, оскільки брат оформляє будинок без згоди позивача та має намір його продати.
На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним окрему частину договору довічного утримання (догляду) з моменту його вчинення, який укладено між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 в умовах Канівської державної нотаріальної контори, якщо припустити, що на час його укладення позивач успадкував і тим самим правомірно набув право власності на ? частину набутого відповідачем у власність житлового будинку АДРЕСА_1. Припинити право власності на ? частину вище вказаного будинку за ОСОБА_3 і визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на належну ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Судові витрати по справі покласти на відповідача, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у справі у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в сумі 120 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1000грн. Від сплати судового збору звільнити, як особу, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
У попередньому судовому засіданні відповідачем у справі подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування, який ухвалою суду від 26.05.2010р. об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просять суд визнати недійсним окрему частину договору довічного утримання (догляду) з моменту його вчинення, який укладено між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 в умовах Канівської державної нотаріальної контори, якщо припустити, що на час його укладення позивач успадкував і тим самим правомірно набув право власності на ? частину набутого відповідачем у власність житлового будинку АДРЕСА_1. Припинити право власності на ? частину вище вказаного будинку за ОСОБА_3 і визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на належну ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Судові витрати по справі покласти на відповідача, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у справі у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в сумі 120 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1000грн. Від сплати судового збору звільнити, як особу, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, так як договір довічного утримання ОСОБА_6 укладено в межах чинного законодавства, а тому підстав для визнання частини договору недійсними відсутні. Просить відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – завідувач Канівської державної нотаріальної контори – Шатило Л.А. в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву в якій просить розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги не підтримала.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що первісний та зустрічний позови не підлягають до задоволення з наступних підстав:
Згідно із ст.ст.1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що батьками сторін - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 6, 59).
З матеріалів справи вбачається:
- з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.07.2004 року, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.7);
- з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 06.10.2009 року, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.62).
Ст. 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положеннями ст.1226 ЦК України, передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб’єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що після смерті ОСОБА_5 спадщину за законом, шляхом подання відповідної заяви до держнотконтори, прийняли її син ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_6 по ? частині грошових вкладів з відсотками і компенсаціями, що знаходяться у Канівському відділенні ВАТ «Ощадбанк» про що свідчать матеріали спадкової справи (а.с.23-24).
З технічного паспорта на будинковолодіння (а.с. 68-74), що розташоване в АДРЕСА_1 вбачається, що право власності на спірний житловий будинок зареєстровано на ОСОБА_6 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 20.02.1957 року (а.с.27).
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 надано згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.30) серії ЯА № 470363, виданого 21.06.2006 р. земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 894 кв.м.
Відповідно до п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства юстиції України 7 липня 1994р. за № 152/361) нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того з подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні.
Із спадкової справи (а.с. 18-24) вбачається, що в ній відсутня заява ОСОБА_6 про виділ на ім'я померлої ОСОБА_5 частки у спільній сумісній власності.
З огляду на викладене суд вважає помилковим твердження позивача та його представника в частині припущення, що на час укладення договору довічного утримання між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 правомірно набув право власності на ? частину спірного житлового будинку в АДРЕСА_1, оскільки прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5, так як ці твердження не ґрунтуються на положеннях чинного цивільного законодавства та не підтверджені доказами в справі, які відповідно до ч.4 ст.. 60 ЦПК України не можуть грунтуватися на припущеннях.
Позивачем та його представником не надано суду беззаперечних та переконливих доказів на обґрунтування позовних вимог щодо правомірного набуття позивачем права власності на ? частину спірного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, а тому позовні вимоги в частині припинення права власності на ? частину вище вказаного будинку за ОСОБА_3 і визнання за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на належну ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, також не підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічних позовних вимог в частині усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Судом встановлено, що покійна ОСОБА_5 мала тяжку хворобу (а.с. 76-81), а тому жодна зі сторін не заперечувала того факту, що спадкодавець напередодні смерті потребувала надання їй постійної допомоги, яку їй надавав до дня смерті її покійний чоловік ОСОБА_6.
Після смерті ОСОБА_5 її чоловік ОСОБА_6 проживав у спірному будинковолодінні один, а тому останній уклав з меншим сином ОСОБА_3 договір довічного утримання 17.05.2006р., який посвідчений державним нотаріусом Канівської районної державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі 2-695 (а.с.64-67).
Позивач в обґрунтування позову щодо необхідності усунення ОСОБА_1 від права спадкування послався на складні стосунки з померлими батьками з ОСОБА_1, з останнім вони мало спілкувалися, брат не займався доглядом батьків, а після їх смерті не займався їх похованням.
Проте, такі твердження позивача за зустрічним позовом спростовуються показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які являються сусідами покійних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та в судовому засіданні показали, що обидва сини не надто поспішали допомагати батькам, які були похилого віку та хворі, покійні батьки жили своїм життям та надіялися лише на допомогу від самих себе.
Пояснення свідка ОСОБА_11 про те, що за покійними батьками більше доглядав її чоловік ОСОБА_3, суд оцінив критично, оскільки ці покази спростовуються показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 з показів яких встановлено, що покійний батько сторін - ОСОБА_6 сам доглядав свою хвору дружину ОСОБА_5, сини допомогли лише відбути поховання останньої.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд, оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши обставини справи, дійшов висновку, що первісний та зустрічний позови є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, оскільки сторонами не надано суду переконливих та беззаперечних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів: правомірного набуття права власності в порядку спадкування за законом на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_1, виникнення та реєстрацію права спільної сумісної власності за покійною ОСОБА_5 на частку спірного будинковолодіння, визнання договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 частково недійсним, і припинення за ОСОБА_3 права власності на ? частину цього житлового будинку, в свою чергу ОСОБА_3 не доведено, що ОСОБА_1 ухилявся від надання допомоги ОСОБА_5, яка через похилий вік та хворобу була у безпорадному стані.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовів та не можливість їх задоволення в повному обсязі, оскільки сторонами в справі не надано суду доказів на обґрунтування позовних вимог та обставин на які вони посилаються, їх доводи не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на частину спадкового майна та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування –відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий О.В.Бурлака