Справа № 22ц-3303,2006 р.                                              Головуючий в І інстанції

Романова М.Ю.

Категорія 41         Доповідач: Гаркуша В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2007 року січня, місяця «23» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого       - Бауль Н.М.

Суддів                        - Бездрабко О. В., Гаркуші В.О.

при секретарі     - Дягілєвій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою

Відкритого акціонерного товариства

«Херсонський бавовняний комбінат»

на рішення

Дніпровського районного суду м.Херсона

від  16 жовтня 2006 року у справі

за позовом ОСОБА_1

ДО Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат»

про оплату часу простою, -

встановила:

В вересні 2006 року ОСОБА_1звернулася до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що протягом тривалого часу працює у відповідача, на протязі 2003-2006 років з різних виробничих причин в цеху, де вона працює, мали місце простої, однак оплата часу простою не проводилася.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» на користь позивача 2206 грн. 47 коп., 51 грн. судових витрат в доход держави.

Не погоджуючись з рішенням суду ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що у період 2003-2006 років працівники ВАТ «ХБК», в тому числі і позивачка, направлялись у відпустки з ініціативи адміністрації підприємства, які були викликані виробничою необхідністю, при цьому заяви про надання відпустки останній адміністрації підприємства не

2 

подавала.   Згідно   ст. 113   КЗпП   України,   час   простою   не   з   вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розрядку (окладу).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мав місце простій не з вини працівника, тобто -зупинення роботи, викликане відсутністю організації або технічних умов, необхідних для виконання роботи, і оплата його повинна бути проведена відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України, з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду.

Доводи апеляційної скарги про те, що мали місце відпустки з ініціативи адміністрації, оплата за які проведена згідно наказу по комбінату № 193 від 06.09.1996 року (67 % тарифної ставки, діючої на 01.02.1996 p.), а не простій, колегія суддів до уваги не приймає як такі, що висновки суду не спростовують, оскільки з 18 листопада 2000 року надання відпусток з ініціативи адміністрації Законом України «Про відпустки» не передбачено.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій її частині, що суд у. своєму рішенні не вказав, що розрахунок стягненої суми проведено без утримання податків та інших обов'язкових платежів і таким чином суд не виконав положень п.б Постанови №13 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про працю», якими зобов'язано суди зазначити про це в резолютивній частині.

Оскільки, зазначена обставина не є підставою для зміни чи скасування рішення суду, колегія суддів вважає за можливе його резолютивну частину доповнити вказівкою.про стягнення сум оплати простою без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314 ЦПК України, - колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 жовтня 2006 року залишити без змін.

Доповнити резолютивну частину рішення вказівкою про стягнення з відповідача на користь позивача суми оплати простою, яку визначено без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.