Справа № 2-1627\10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 року Бородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.
при секретарі – Литвиненко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов»язання провести перерахунок пенсії, стягнення недоотриманих коштів,
в с т а н о в и в :
У вересні 2010 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і за захворюванням, пов»язаним з наслідками аварії, її визнано інвалідом II групи. Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону їй призначено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законодавством.
Вважала, що відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій та не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому вона \позивачка звернулася до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак їй було в цьому відмовлено.
Просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області здійснити перерахунок її додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю та стягнути з управління на її користь недоплачену додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю за період з 1 вересня 2007 року по 31 серпня 2010 року в розмірі 10826,37 грн.
В судове засідання позивачка не з”явилася, просила справу розглядати без її участі.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області свого представника в судове засідання не направив, просив справу розглядати без його участі. В своїх письмових поясненнях позов вважав безпідставним, а дії управління правомірними, крім того, до вимог позивачки просив застосувати строк позовної давності.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і їй встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов»язаного з впливом аварії на ЧАЕС \а.с.10,12\.
Як вбачається з довідки та листа відповідача \а.с.14,15\, позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Бородянському районі та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров»ю, розмір якої визначено згідно з постановою КМ України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19,91 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин суд вважає, що позивачка має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI п.28 розділу ІІ вносились зміни в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, в статтю 50, яка викладались в новій редакції та змінювали у бік зниження особам, віднесеним до категорії І, інвалідам ІІІ групи розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, - з 75% до 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення вказаних статей Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано неконституційними.
Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було знижено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю для інвалідів ІІ групи до 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», та від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Також суд не звертає увагу на посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статі 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст..50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки і згідно ч.3 ст.267 вказаного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідно до ч.4 даної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене та клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити в позові за період з 1 вересня по 7 вересня 2007 року.
Враховуючи наведене, розмір нарахованої пенсії позивачки за період з 8 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року, слід вважати таким, що проведений з порушенням норм спеціального закону.
За таких обставин суд вважає за необхідне зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії позивачці з 8 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги, що нарахування і виплату пенсій здійснюють виключно органи Пенсійного фонду України, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов»язання провести перерахунок пенсії, стягнення недоотриманих коштів задовольнити частково.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 8 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині в позові відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча-суддя Міланіч А.М.