Справа №1-39/2007p.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2007 року    Полтавський районний суд в складі:

головуючого судді - Гальченко О.О.

при секретарі -Баєчко О.І.

та адвоката - ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду   в м. Полтава   справу про

обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця с.В.Тростянець Полтавського району та області, громадянина України, українця, з середньою освітою, розлученого, має неповнолітню дитину 2001 р.н., прописаного і проживаючого в АДРЕСА_1, працюючого водієм-вантажником ЗАТ «Сармат», не інваліда, раніше не судимого, в силу ст.89 КК України;

у вченні злочину передбаченого ст.125 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1. 03.12.2006 року близько о 0700 год. увірвавшись до будинку потерпілої ОСОБА_2. в АДРЕСА_2, в ході сварки умисно наніс останній два удари в лівий бік в районі тулубу, повалив на підлогу, почав душити та наніс декілька ударів по голові кулаками, вдарив ногою в праве стегно, чим згідно акту судово-медичного дослідження № 3438 від 07.02.2006 року, заподіяв легкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні підсудний свою провину, по пред'явленому обвинуваченню визнав частково, позов не визнав, вважаючи, що можливо сплатити 500 грн., щоб їй щось дати. Давав суперечливі свідчення по суті пред'явленого обвинувачення, заперечував сварку, вказуючи, що це була просто розмова, а тілесні ушкодження вона отримала поза розмовою. Але одночасно вказав, що можливо із тілесних ушкоджень вона отримала від нього лише подзатильник, а проживаючи сумісно сім'єю від потерпілої були звернення до міліції щодо спричинення ним їй тілесних ушкоджень.

Але винність підсудного знайшла своє підтвердження в засіданні по зміненому обвинуваченню та доводиться:

- свідченнями самого підсудного, який в засіданні не заперечував факту знаходження у будинку потерпілої 03.12.2006 року о 7° год. та те, що можливо із тілесних ушкоджень дав їй під затильника і згоден сплатити 500 грн., щоб їй щось дати;

- свідченнями потерпілої ОСОБА_2., яка пояснила, що після розірвання шлюбу влітку 2006 року сумісно вони не проживали, але він приходив до дитини. Наполягала , що саме підсудний наніс їй тілесні ушкодження 03.12.2006 року , нецензурно лаявся в її адресу через те, що застав її співмешканця і це чули сусіди. А потім приїздив забирати свої речі;

- свідченнями свідка ОСОБА_4., яка пояснила, що є сусідкою потерпілої і 03.12.2006 року це була неділя і вона чула сварку і бійку. По голосу впізнала потерпілу і її колишнього чоловіка. Пізніше бачила потерпілу з синцями на обличчі. Зазначила, що при сумісному проживанні до літа 2006 року підсудний неодноразово бив потерпілу;

2

- свідченнями свідка ОСОБА_5., який показав, що є батьком потерпілої і проживає разом з нею в іншій половині будинку з окремим входом. 03.12.2006 року зранку чув як щось гуркотіло, кричав зять на дочку, вона плакала. Чув бійку, але не вмішувався, бо вважає, що вони самі повинні розбиратись;

- копією свідоцтва про розірвання шлюбу між сторонами від 05.12.2006 року (а.с.4);

- актом судово-медичного дослідження № 3438 від 07.12.06 року, згідно якого у потерпілої встановлено тілесні ушкодження у вигляді: припухлості, почервоніння м'яких тканин спинки носу, синців м'яких тканин нижніх кінцівок, тулубу, які утворились від дії тупих предметів, можливо в строк та при обставинах вказаних вище, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (а.с.19), з яким обидві сторони погодились.

Дії підсудного необхідно кваліфікувати за ст.125 ч.1 КК України, як умисне спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень.

Призначаючи покарання, суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного.

Обставин пом'якшуючих або обтяжуючих покарання підсудного судом не встановлено.

Аналізуючи зібрані докази по справі, враховуючи думку потерпілої щодо покарання, суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення підсудного та попередження ним нових злочинів необхідно призначити покарання в межах санкції статті.

Позовні вимоги потерпілої щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають задоволенню відповідно до ст.1166 та 1167 ЦК України, т.я. матеріальна шкода підтверджується матеріалами справи, а моральну шкоду суд вважає як заявлену адекватним відшкодуванням з врахуванням глибини, тривалості моральних страждань потерпілої, тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень з врахуванням матеріального стану підсудного.

Керуючись ст.323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.. 125 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Запобіжний захід засудженому до   вступу вироку в законну силу не обирати.

Позовні вимоги потерпілої - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2. в відшкодування матеріальної шкоди - 500 грн.; моральної - 1 500 грн.. А всього - 2 000 грн.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення.