Справа № 2-1243/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2010 р.              Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі:     головуючого судді – Добривечіра Л. Д.,

при секретарі – Московченко О.В.,

з участю:     позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новоайдар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів . В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував з нею у фактичних шлюбних відносинах з січня 2008 року. За проханням відповідача 27.10.2009 р. вона народила сина ОСОБА_4. Відповідач визнавав себе батьком ще ненародженої дитини і після її народження при свідках, надавав матеріальну допомогу на утримання сина та обіцяв надавати допомогу і надалі, просив не звертатися з позовом до суду про встановлення батьківства, оскільки він перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. З 14.02.2010 року відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання сина, він працює, за станом здоров`я має можливість утримувати сина, інших аліментних зобов`язань не має.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що позивача та відповідача знає добре, вважала, що вони між собою є чоловіком і дружиною, вони були разом до вагітності позивача і після народження дитини. Відповідач чекав дитину. Після народження сина він визнавав себе його батьком, до лютого 2010 року надавав матеріальну допомогу ОСОБА_1 на утримання дитини.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засідання пояснила, що позивача та відповідача добре знає, вважала їх чоловіком і дружиною. Відповідач бажав, щоб ОСОБА_1 народила дитину. ОСОБА_1 хотіла, щоб народилася дівчинка. Коли зробили УЗД та виявилося, що буде хлопчик, відповідач заспокоїв ОСОБА_1, мовляв буде у них і дівчинка. Коли син народився, він визнавав себе його батьком, запрошував відсвяткувати народження, надавав матеріальну допомогу на утримання дитини до лютого 2010 р.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи про що свідчать поштові повідомлення.  У письмовому запереченні позов не визнали, просили суд відмовити позивачу у його задоволенні. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши позивача, представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (л.с.6). Батьком дитини у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_8. З січня 2008 року позивач перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах і народила від нього сина, що підтверджується свідченнями свідків.

Відповідач ОСОБА_3 до певного часу визнавав дитину своєю, надавав матеріальну допомогу на її утримання, але з 14 лютого 2010 року ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини. Відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою.

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду (за відсутності заяв від матері та батька).

Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, яка проголошує, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли не має спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у  Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У цивільному процесі доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Керуючись цим загальним правилом, у частині другій статті 128 СК допускаються будь-які докази (відомості), які засвідчують походження дитини.

Суд вважає доводи відповідача, викладені у запереченні до позову необґрунтованими та   такими, що свідчать про прагнення відповідача уникнути відповідальності. Поведінка відповідача, яка проявилася у ігноруванні судових засідань, розцінюється судом як підтвердження його батьківства.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. При ухиленні батьків від обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей кошти на їх утримання стягуються у судовому порядку.

    Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України по рішенню суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу (заробітку) або в твердій грошовій сумі.

    Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб: дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

    Судовим розглядом установлено, що дитина знаходиться на вихованні та утриманні позивача. Оскільки відповідач має постійний доход, суд вважає, що відповідач зобов`язаний приймати участь в утриманні дитини та сплачувати аліменти на користь позивача в ? частині від доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

    Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору при подачі позову, він стягується з відповідача в дохід держави. Позивачі при подачі позовів про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

    Відповідно до п.4 ч.3 ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів.

    Суд вважає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів “Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов`язаних з розглядом цивільних та господарських справ” витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.  необхідно покласти на відповідача.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно ст. ст.125, 128, 135, 180, 181,182 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 82, 205,  209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів  – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 поштовий індекс 93700, на користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_2 поштовий індекс: 93543 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ? частини від усіх видів доходу (заробітку), щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття, починаючи з 24.09.2010 р.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.

    Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий:                                                       Л. Д. Добривечір