Справа № 2-1128\10
Категорія 50
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді – Пузіної В.І.
при секретарі – Поліщук О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу „Севастопольський будівельний коледж” про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування моральної шкоди, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання незаконними наказів про дисциплінарні стягнення, їх скасування та поновлення на роботі, а також просила стягнути моральну шкоду. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в 2009 році була двічі (31 серпня та 02 вересня) притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, після чого була переведена на нижчу посаду за відсутності згоди. Вважає незаконним наказ керівництва про скасування доплати до заробітної плати в розмірі 15%. Внаслідок таких дій з боку адміністрації за думкою позивачки їй була нанесена моральна шкода, яку вона оцінила в 1 700 грн. та просила стягнути з відповідача.
В процесі судового розгляду позивачка уточнила позовні вимоги, відмовившись від вимоги про поновлення на роботі в зв’язку зі скасуванням цього наказу відповідачем в добровільному порядку.
Відповідач заперечував проти задоволення позову посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, та повне дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Також відповідач зазначив про законне скасування доплати до заробітної плати позивача та відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
31 серпня 2009 року директором Державного вищого учбового закладу Севастопольський будівельний коледж було видано наказ № 89-С про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Підставою для притягнення до відповідальності стало порушення позивачкою трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, що виразилося у постійних запізненнях на роботу та необґрунтованих відлучок з роботи. Такі запізнення на роботу та відлучки з роботи були допущені позивачем: 29.07.09 г, 30.07.09 г, 31.07.09 г, 03.08.09 г, 10.08.09 г, 11.08.09 г, 12.08.09 г, 13.08.09 г, 14.08.09 г, 17.08.09 г, 18.08.09 г, 19.08.09 г, 20.08.09 г, 21.08.09 г, 25.08.09 г, 27.08.09 г, 31.08.09 г.
З тексту наказу № 89-С від 31.08.2009 року (а. с. 10), вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани через систематичні порушення трудової дисципліни. На самому наказі позивачем зроблено напис, що вона з наказом не згодна.
Позивачем до суду не надано документів, що підтверджують поважність підстав її відсутності на робочому місці. Таких документів не надано до суду і відповідачем. В той же час відповідачем було надано письмові пояснення працівників ДВУЗ Севастопольській будівельний коледж ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та доповідну записку ОСОБА_7, якими підтверджено обставини та обґрунтованість винесення наказу № 89-С від 31.08.2009 р стосовно позивача. Вищепереліченими поясненнями підтверджено, що позивач був запрошений до кабінету директора 31 серпня 2009 року для дачі пояснень з приводу систематичних порушень трудової дисципліни. Позивач пообіцяла надати такі письмові пояснення та документи, якими підтверджується поважність причин її відсутності на роботі, але ж не надала їх ні до адміністрації, ні до суду.
Позивачем надано до суду табель обліку робочого часу за серпень 2009 року (а. с. 99), в якому не має відміток про запізнення позивача на роботу, або ранні уходи з роботи. Табель підписаний директором Севастопольського будівельного коледжу. В той же час представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що наказ № 89-С (про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності) був підписаний наприкінці робочого дня 31 серпня 2009 року – останнього дня місяця. На цей день табель обліку робочого часу за серпень 2009 року вже був складений та підписаний
Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку Севастопольського будівельного коледжу (а. с. 69 – 76) – робочий час в установі встановлений з 8:00 до 16:30, з обідньою перервою з 12:00 до 12:30. Також закріплено, що у випадку хвороби робітник зобов’язаний надати листок непрацездатності. Понаднормові роботи не допускаються.
В той же час в матеріалах справи наявна копія записів вахтової служби Коледжу (а. с. 46 ), з яких вбачається, що в період з 29.07.2009 року по 01.09.2009 року позивач 19 разів запізнилася на роботу, та 15 разів уходила з роботи раніше часу закінчення робочого дня. Суд приймає до уваги, що у вищевказаний період (з врахуванням вихідних та святкових днів) було лише 24 робочих дні.
Записи вахтерами робилися на підставі розпорядження директора Севастопольського будівельного коледжу від 20.07.2009 р (а. с. 101); справжність записів підтверджена поясненнями вахтерів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
Суд не може погодитися з доводами позивача про недійсність цього розпорядження та записів, через те, що відповідно до ст. 32 Закону України „Про вищу освіту” та положень КЗпП України директор (керівник) вищого учбового закладу має повноваження до видачі наказів та розпоряджень, в той же час законом не встановлено обов’язку керівництва закладу доводити розпорядження до працівників, які не повинні їх безпосередньо виконувати. Щодо записів вахтової служби Коледжу позивач особисто підтвердила в судовому засіданні, що дійсно протягом робочого дня відлучалася з роботи, могла запізнюватись до початку робочого дня або уходити з роботи раніше часу її закінчення. Але ж такі дії були викликані виробничою необхідністю, погоджені з адміністрацією та підтверджені документально. Сторонами не надано до суду доказів, про поважність причин порушень правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни позивачем.
Листом КЗ „Міськлікарня № 7”, вих. № 102 від 24.02.2010 р (а. с. 118) підтверджено, що протягом серпня 2009 року позивачу не видавалося листів непрацездатності.
Також суд приймає до уваги, що в наказі № 89-С в якості підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначені систематичні порушення трудової дисципліни. Застосування заходів дисциплінарної відповідальності до працівників це виключна компетенція власника або уповноваженого ним органу. Висновок про систематичні порушення трудової дисципліни з боку працівника адміністрація може зробити на підставі усіх наявних у неї даних, у тому числі на підставі пояснень інших працівників, доповідних записок, а також записів вахтової служби.
Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна із сторін має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Суд вважає, що наказ № 89-С від 31 серпня 2009 року про притягнення головного бухгалтеру Севастопольського будівельного коледжу ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани був винесений на законних підставах та з дотриманням встановленого законом порядку.
02 вересня 2009 року директором Державного вищого учбового закладу Севастопольський будівельний коледж було видано наказ № 94-С про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а. с. 11). Підставою для винесення даного наказу було вчинення позивачкою аморального проступку не сумісного зі статусом керівника підрозділу, що виразилося у „крадіжці” документів позивачкою.
В матеріалах справи з приводу винесення наказу № 94-С від 02.09.2009 року відповідачем було надано: пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_13, акт про відмову від підпису (а. с. 60 – 64).
Згідно наданих матеріалів та пояснень сторін 02 вересня 2009 року позивачка увійшла в кабінет директора Коледжу, попросила надати їй можливість зняти копію у приймальні директора з доповідної записки стосовно винесення наказу № 89-С від 31.08.2009 р та доданих до неї документів, після чого вийшла з кабінету директора та приймальні, не знімаючи копій з документів. Повертати документи позивачка відмовилася. Пояснити мотиви своїх дій та місцезнаходження документів у судовому засіданні позивачка не змогла.
Суд приймає до уваги, що факти, викладені в наказі № 94-С від 02.09.2009 р, та викладені в поясненнях працівників Севастопольського будівельного коледжу могли мати місце, проте не може погодитись з законністю цього наказу через наступне.
Аморальність проступку, згідно положень ст. 41 КЗпП України є додатковою підставою для розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Проте така підстава може бути застосована лише до працівників, які безпосередньо виконують виховні функції. Позивач не виконував виховні функції станом на 02.09.2009 р.
Суд погоджується з доводами позивача, що факт крадіжки документів або іншого майна власника має бути підтверджено відповідним рішенням повноважних державних органів (постановою про притягнення до адміністративної відповідальності або вироком суду), що також знаходить своє відображення в ст. 40 п. 8 КЗпП України.
В той же час суд вважає доведеним та приймає до уваги факт втрати документів адресованих відповідачу позивачем. Цей факт підтверджено матеріалами справи, не заперечується сторонами, а отже не підлягає додатковому доказуванню в силу положень ст. 61 ЦПК України. Окремо суд звертає увагу, що позивач в судовому засіданні визнала, що нею з кабінету директора Коледжу було забрано саме доповідну записку з приводу порушень трудової дисципліни, яку було витребувано в неї перед винесенням наказу № 89-С від 31.08.2009 р. В той же час жодним нормативним актом на позивача не покладено відповідальність за забезпечення збереження документів в Севастопольському будівельному коледжі (окрім документів з бухгалтерського та податкового обліку).
Згідно ст. ст. 147-149 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються, як заходи впливу до порушників трудової дисципліни. Положення про трудову дисципліну працівників закріплено в ст. ст. 139-142 КЗпП України, Статуті ДВУЗ Севастопольський будівельний коледж та Правилах внутрішнього трудового розпорядку.
Однак, в жодному з цих нормативних актів не встановлено обов’язків та дисциплінарної відповідальності працівника з приводу документів, які складені та підписані особисто ним, та не є документами суворого обліку або переданими йому для відповідального зберігання.
Відповідачем не зазначено в запереченнях та не обґрунтовано в судовому засіданні, чи було нанесено шкоду діями позивача, пов’язаних з втратою документів; чи зверталась адміністрація Коледжу до позивача з проханням або вимогою про відновлення втрачених документів; чи звертався відповідач з цього приводу до правоохоронних органів.
За таких обставин суд не вбачає підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а наказ № 94-С від 02.09.09 р таким, що підлягає скасуванню.
Суд не приймає до уваги доводи позивача з незаконності розміщення наказу № 94-С від 02.09.2009 р на дошці оголошень у викладацькій Коледжу, так як відповідно до положень ст. 140 ч. 2 КЗпП України у трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу. Суд погоджується з поясненнями відповідача про те, що розміщення наказу було заходом громадського впливу. Законами України не встановлено прямої заборони на розміщення наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності для ознайомлення іншим працівникам.
01 вересня 2009 року директором Севастопольського будівельного коледжу було підписано наказ № 91-С про припинення виплати позивачу 15% надбавки до посадового окладу та відрахування зайво сплачених грошових коштів із заробітної платні позивача (а. с. 13).
Позивач на цьому наказі зробила напис про незгоду з п. 2 наказу, а саме про відрахування з її заробітної платні зайво сплачених грошових коштів. Інших заперечень до цього наказу після ознайомлення з ним позивач не заявила. В позові (з врахуванням подальших уточнень) позивач ставить питання про скасування цього наказу, як незаконного.
Далі відповідачем було винесено наказ № 131-С від 23.11.2009 р – про зміну наказу № 91-С від 01.09.2009 р. Зазначеним наказом було виключено п. 2 наказу № 91-С про відрахування із заробітної платні позивача зайво сплачених грошових коштів, у вигляді 15% надбавки через відмову працівника від такого відрахування в добровільному порядку. З матеріалів справи вбачається, що відрахування із заробітної плати позивача не були зроблені жодного разу, що не заперечується позивачем.
Відповідач з приводу винесення наказу № 91-С від 01.09.09 р посилався на положення постанови КМУ № 1298 від 30.08.2002 р „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” та надав до суду копію постанови від 26.02.2009 р про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 (позивача) за ознаками ст. ст. 191 ч. 2, 366 ч. 1 КК України (а. с. 121-122). Справу порушено прокурором Гагарінського району м. Севастополя. Підставою для порушення кримінальної справи, як вбачається з постанови, був виявлений прокурором факт привласнення грошових коштів у вигляді незаконно встановленої та отриманої 15% надбавки до посадового окладу позивачкою, здійснене шляхом зловживання нею своїм службовим становищем. Зазначені обставини встановлені і перевіркою КРУ.
За таких обставин суд вважає, що відповідач вірно розцінив, що надбавка в розмірі 15% отримується позивачем безпідставно і з порушенням порядку, встановленого законодавством, та, маючі на це відповідні повноваження, припинив подальшу виплату надбавки. На момент розгляду справи судом наказ № 91-С не містить приписів про відрахування із заробітної платні позивача будь-яких коштів.
Суд, вивчивши доводи позивача та заперечення відповідача з приводу стягнення моральної (немайнової) шкоди з відповідача, встановив наступне.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що їй були створені неможливі умови для праці, на неї з боку адміністрації чинився тиск, наслідком чого стало безпідставне та незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Окремим наслідком протиправної поведінки відповідача позивач зазначає виникнення та загострення певних хвороб саме в другому півріччі 2009 року.
В той же час суд розцінює дії відповідача, як такі, що здебільшого відповідають умовам законодавства України про працю. В свою чергу посилання позивача на погіршення стану здоров’я саме через протиправну поведінку відповідача не відповідають дійсності. З листа КЗ „Міськлікарня № 7” (а. с. 118) вбачається, що протягом другого півріччя 2009 року позивач тричі була на лікарняному: з 12.09.2009 р по 18.09.09 р (діагноз - гіпертонічна хвороба, криз), з 14.12.2009 р по 21.12.2009 р (діагноз – ГРВІ), з 22.12.2009 р по кінець 2009 р (діагноз – синдром хребетної артерії, вестібулопатія, вертиброгенна цервікоканналгія). Позивач не надала доказів того, що гіпертонічна хвороба, яка розпочалася 12.09.2009 р, виникла в неї внаслідок дій відповідача. Інші хвороби, які виникли у позивача у 2-му півріччі 2009 року, суд не може вважати наслідками будь-яких дії відповідача.
Суд не приймає доводи позивача про створення з боку відповідача несприятливих умов праці, тиску та інших протиправних дій, через те, що позивач особисто представила суду докази того, що відповідач неодноразово заохочував її за успіхи в роботі (а. с. 16-25). Зміна ставлення відповідача до позивача саме у 2-му півріччі 2009 року також не доведена позивачем, так як за поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, які були визнані позивачем, протягом вересня 2009 р – лютого 2010 року позивач майже весь період знаходилася у відпустці або на лікарняних, тому відповідач не намагався, не здійснював та не мав фактичної можливості до спричинення будь-якого тиску або впливу на позивача.
Розцінювати притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, як протиправну поведінку відповідача суд також не може, так як ці дії зроблені відповідачем в межах своєї компетенції та у відповідності до порядку, передбаченому КЗпП України. В свою чергу позивач відмовлявся від підписів про ознайомлення з наказами, відмовлявся від надання на вимогу адміністрації письмових пояснень.
Довід позивача про неможливість прийняття до уваги пояснень свідка ОСОБА_3, оскільки в неї мають родинні стосунки з директором Севастопольського будівельного коледжу, суд також не може взяти до уваги, так як пояснення свідка ОСОБА_3 системно та логічно взаємопов’язані з поясненнями інших свідків та підтверджуються матеріалами справи.
Згідно ст. 32 Закону України „Про вищу освіту” директор вищого навчального закладу є особою уповноваженою на прийняття працівників на роботу та звільнення з роботу, а отже в силу положень ст. 147-1 КЗпП України має право на застосування дисциплінарних стягнень.
Оскільки позивач не довів завдання їй моральної шкоди, в задоволенні цих вимог суд відмовляє.
Відповідно до ст. 4 п.1 Декрету КМУ „Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору. Згідно з ч.3 п. 1,2 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на ІТЗ розгляду справи.
На підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 8,50 грн. (за одну задоволену вимогу), а витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 37 грн. підлягають стягненню пропорційно зі сторін: з відповідача 12,33 грн. (за одну задоволену вимогу), з позивача 24,66 грн. (за інші вимоги, в задоволенні яких відмовлено).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139-148, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 214-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Скасувати наказ № 94-С від 02.09.2010 року про притягнення головного бухгалтера Державного вищого навчального закладу „Севастопольський будівельний коледж” ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
В задоволенні решти вимог – відмовити.
Стягнути з Державного вищого навчального закладу „Севастопольський будівельний коледж” судовий збір в дохід держави в сумі 08,50 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 12,33 грн. на користь Ленінського райсуду м. Севастополя.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 24,66 грн. на користь Ленінського райсуду м. Севастополя.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя