УКРАЇНА

Справа № 2-328/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    15 листопада 2010 року суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду Тарабан Є.О. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області (УПФУ), посилаючись наступні обставини:

- вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй надано статус дитини війни;

- статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, зокрема дітям війни встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком;

- вказана соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно, починаючи з 1 січня 2006 року;

- протягом 2006-2007 років така допомога їй (ОСОБА_2.) не виплачувалася взагалі, а з 1 січня 2008 року виплачується лише частково;

- її (позивача в даній справі) неодноразові звернення щодо виплати соціальної допомоги в повному обсязі, позитивного результату не дали, тому вона звернулася із даним позовом, в якому просила:

1. визнати бездіяльність УПФУ щодо не нарахування та не виплати їй вказаного вище підвищення до пенсії за період з 1 січня 2006 року по 1 жовтня 2010 року на 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною;

2. зобов’язати УПФУ провести нарахування та виплату їй підвищення до пенсії за період з 1 січня 2006 року по 1 жовтня 2010 року на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на наступні обставини:

- позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки діючим законодавством встановлено шестимісячний строк позовної давності, а позивачем заявлені позовні вимоги за період, який перевищує 3 роки;

- ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, ч. 3 тієї ж ст. 28 того ж Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003 року № 544 також встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, а саме у розмірі 50 грн. Саме таке підвищення до пенсії і виплачується позивачу в даній справі з 1 січня 2008 року;

- Законами України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена;

- відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

Вивчивши надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Позивачу в даній справі у встановленому порядку надано статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою у пенсійному посвідченні на ім’я позивача (а. с. 6).

З 15 червня 1991 року позивач в даній справі є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а. с. 6).

Крім того вказані обставини не оспорюються відповідачем.

Нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що діти війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме – у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На думку суду, УПФУ повинно було призначити та виплачувати позивачу в даній справі підвищення до пенсії у розмірі 30% саме зазначених вище розмірів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що відповідно до норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як «діти війни», не застосовуються. До такого висновку суд приходить з наступних обставин. Нормами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду, від 27 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 1 січня 2006 року по 25 квітня 2010 року, тобто за період поза межами строку позовної давності, залишено без розгляду.

Розгляду підлягають лише позовні вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача неправомірною за період з 25 квітня 2010 року по 1 жовтня 2010 року.

У 2010-му році будь-яких обмежень дії ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не встановлювалося, тому, на думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до норм п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-160, 163, 1832 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

    Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 25 квітня 2010 року по 1 жовтня 2010 року.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 25 квітня 2010 року по 1 жовтня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.

    Головуючий:                                 Є. О. Тарабан.