Справа № 2а-1085/10
2010 рік
ПОСТАНОВА
І м е н е м У к р а ї н и
28 жовтня 2010 року м. Білгород - Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - одноособово судді Толкаченко О.О.,
при секретарі Ткаченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії по віку згідно Закону України «Про соціальний захист дітей Війни» з 01.01.2006 року по 2008 рік включно.
В позовній заяві позивачка посилається на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 вказаного Закону з 01 січня 2006 року їй повинно виплачуватись підвищення до пенсіїї у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. З 2006 по січень 2008 роки позивачці таке підвищення не виплачувалось.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, про день і час слухання справи була повідомлена належним чином, проте надіслала на адресу суду заяву, в якої просить суд розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності представника управління. Також управлінням Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському надіслано на адресу суду заперечення, згідно якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у розгляді справи, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутністю.
Судом під час розгляду справи досліджені наступні докази:
• паспорт ОСОБА_1 серії КМ НОМЕР_1, відповідно до якого позивач є громадянкою України і народилася ІНФОРМАЦІЯ_2;
• пенсійне посвідчення позивача від 14.03.1994 року, відповідно до якого він перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію по віку з наявним відтиском штампу завіреного печаткою, відповідно до яких позивач має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
На підставі наведених вище доказів встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є громадянином України. Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні вказаного вище Закону, проти чого не заперечує і відповідач.
Виходячи із того, що позивач має правовий статус дитини війни, то на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 зазначеного Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого окрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007року), встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 цього Зкону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 чієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-VI внесені зміни до ЗаконуУкраїни «Про Державний бюдждет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункти 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбчені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому піврічі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині виплати позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії за 2006 рік.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Проте згідно положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Крім цього, за рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, положення пунктів 7,9,12,13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», були визнани такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Позивачка просить виплатити їй підвищення до пенсії, починаючи з 01.01.2006 року. Суд бере до уваги те, що рішення Конституційного Суду України було прийнято 09.07.2007 року.
У відповідності до положень статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, право позивачки на виплату відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року. Таким чином, виплату підвищення має бути вчинено з дня набрання вищевказаного рішення Конституційного Суду України.
Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 (п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»), викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», розділу ІІ цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01.01.2008 року.
За таких обставин, підвищення до пенсії передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в редакції до 01 січня 2008 року), підлягало виплаті у період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги про виплату підвищення до пенсії за 2007 рік підлягають частковому задоволенню за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
За рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення, зокрема пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Позивачу передбачено підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що було передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 01 січня 2008 року.
Виходячи з того, що вказана редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивачки на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи положення частини 2 статті 11, пункту 2 частини 3 статті 105, частини 2 статті 162 КАС України суд, вважає, що для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, позов в даній адміністративній справі підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, щодо несвоєчасного донарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції по 31 грудня 2007 року), а також зобовязання відповідача забезпечити проведення виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції по 31 грудня 2007 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Статтями 10 та 81 Закону України «Про пенсійге забезпечення» та Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійне забезпечення, а саме призначення пенсій, їх перерахунок, оформлення документів для їх виплати здійснюється органами пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання деоегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ч.2 ст.19, ст.ст.150, 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України по справі №6-рп від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного суду по справі №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, статтями 11, 69-71, 105, 122, 160-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» – задовольнити частково.
Відновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України м. Білгород-Дністровського здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму коштів з надбавки до пенсії, яка виплачувалась не в повному обсязі, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/ О.О. Толкаченко
З оригіналом вірно:
Суддя О.О. Толкаченко