Справа № 2-200/10

                                                                                                        Кат.22

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого - судді Гаркуша О.М.,

  при секретарі     -   Моісеєковій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та стягнення суми ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, в якому просив  визнати укладеним між сторонами з 27 жовтня 2007 року договір найму  житлового приміщення  у будинку АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2007 року. Обґрунтовуючи позовні вимог, позивач вказує на ті обставини, що спірне домоволодіння належить йому на праві приватної власності, відповідач у справі є його колишньою дружиною, втім, після розлучення продовжує постійно проживати по зазначеній вище адресі. 27 жовтня 2007 року позивач скеровував відповідачці пропозицію до укладення договору найму частини домоволодіння, яку вона займає, письмової відповіді ОСОБА_2 не надала, але її фактичні дії, на думку позивача, свідчать про акцептування запропонованого до укладення договору та в силу приписів  статті 641 надають підстав визнати цей договір укладеним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному об'ємі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що  вселилась  та зареєструвалась у спірному домоволодінні як член сім`ї власника, тобто на законних підставах, після розірвання шлюбу із позивачем продовжує у ньому проживати разом із спільною дочкою сторін. З огляду на викладене, відповідач вважала, що позивач неправомірно вимагав укладення із нею договору найму приміщення, тому просить відмовити у задоволенні позову .

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступні підстав.

У процесуальному сенсі, предметом позову є вимога про захист порушеного права особи у певний спосіб.

 Вбачається, що позивачем заявлена вимога про визнання укладеним між сторонами з 27 жовтня 2007 року договір найму  житлового приміщення  у будинку АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2007 року

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічні приписи наведені й у ч.1 ст. 3 ЦПК України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому  цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Водночас, згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст.16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, зазначеною нормою не передбачено такого способу захисту прав, як визнання договору укладеним.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення порушеного права, а спрямована на встановлення певного юридичного факту, а відтак не підлягає розгляду у позовному провадженні.

Посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем умов спірного договору, не заслуговують на увагу суду, оскільки на думку суду сторони не досягли погодження по істотним умовам договору , а саме , ціни, строку , тощо, тому вважати договір укладеним, тобто таким, що породжує якісь обов’язки для відповідача у суду підстав не має, тому позов у частині стягнення з відповідача 7000грн. не заснований на законі чи договорі і задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову, в силу ст.88ЦПК України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст.ст.15,16,640,810,812,820ЦК України, керуючись ст.ст.3,4,10,11, 15, 59,60, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суд м. Севастополя через Ленінський районний суд м. Севастополя на протязі двадцяті днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

                                Суддя підпис

З оригіналом згідно:Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя                 О.М.Гаркуша