№ 2-4127/10

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопаду 2010 року                                      м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Таран Т.В.

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, —

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3, в якому вказала, що вона та відповідач є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. За рішенням суду був визначений порядок користування житловим будинком. Оскільки відповідач порушує визначений порядок користування та перешкоджає користуватися виділеними приміщеннями, просить зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні майном, а саме: звільнити кімнату 1-5 площею 8,2 кв.м. від майна, надати доступ до ванної кімнати 1-8 та кухні 1-7, розібрати закладені двірні отвори між кухнею 1-76 та коридором 1-2, кімнатами 1-5 та 1-4, звільнити погріб «пг», надати можливість користуватися зливною ямою № 5.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, позивачка пояснила, що після ухвалення рішення суду, відповідач заклав двірні отвори між кімнатами 1-4 та 1-5, кухнею 1-7 та коридором 1-2, зайняв погріб «пг», не дає можливості користуватися зливною ямою.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав, що дійсно влітку 2010 року після ухвалення судом рішення заклав двірні отвори між кімнатами 1-4 та 1-5, кухнею 1-7 та коридором 1-2, у кімнаті 1-5 мешкає його родина та знаходяться речі, погребом «пг» він користується самостійно. Зазначив, що має велику родину, тож виділені за рішення суду житлові приміщення є недостатніми для його проживання.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено таке.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, частки складають відповідно 25/32 та 7/32, що підтверджено копією технічного паспорту.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим будинком, дворовими спорудами та земельною ділянкою. Судом визначений наступний порядок користування житловим будинком та спорудами: ОСОБА_1 у користування виділено: житлові кімнати 1-3 площею 11,8 кв.м., 1-4 площею 17,7 к.в.м, 1-5 площею 8,2 кв.м. в жилому будинку літ А, літню кухню «Б», сарай «б», погріб «пг», сарай «Д», навіс «К»; ОСОБА_3 виділено кімнату 1-6 площею 7,5 кв.м., сарай «Г», вбиральню «Е», душ «Ж», альтанку «В»; у спільному користуванні співвласників залишено кухню 1-7, ванну кімнату 1-8, коридор 1-2 та 1-1, ворота № 2, паркан № 3, № 6, водопровід № 4, зливну яму № 5, замощення.

Факт того, що відповідач дійсно після ухвалення судом рішення заклав двірні отвори між кімнатами 1-5 та 1-4, коридором 1-2 та ванною кімнатою 1-7, фактично проживає у кімнаті 1-5, користується погребом «пг» та зливною ямою визнаний ОСОБА_3 у судовому засіданні, тож відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

При вирішенні справи суд виходить з такого.

Зміст права власності визначений ст. 41 Конституції України та ст. 317 ЦК України та складається з права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

При цьому ст. 319 ЦК України гарантує власникові можливість здійснювати право власності на свій розсуд та встановлює рівні умови для його здійснення. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України вказують, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Заперечення відповідача щодо наявності у нього великої родини суд до уваги не приймає, оскільки на право власності сторін це жодним чином не впливає.

Зважаючи, що порядок користування житловим будинком та спорудами визначений рішенням суду, яке набрало законної сили та не оскаржувалося сторонами, за вказаним рішенням кімнати 1-4 та 1-5, погреб «пг» виділено ОСОБА_1, кухню 1-7 та ванну кімнату 1-8, зливну яму № 5 залишено у спільному користуванні сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Зобов’язати ОСОБА_3 в житловому будинку АДРЕСА_1 звільнити кімнату № 1-5 та погріб «пг» від належного йому майна; розібрати закладені двірні отвори між кімнатами 1-5 та 1-4 та між кухнею 1-7 та коридором 1-2; не перешкоджати ОСОБА_1 користуватися ванною кімнатою 1-8 та кухнею 1-7, зливною ямою № 5.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя                                              О.І. Дацюк