Справа № 2-4312\10
Категорія 52
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді – Пузіної В.І.
при секретарі – Поліщук О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Севастопольської міської ради „Севелектроавтотранс” ім.. О.С. Круподьорова про зобов’язання провести перерахунок відпускних, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, зобов’язання надати санаторну путівку для оздоровлення, відшкодування моральної шкоди, суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду 09.06.2010 року з позовом, в якому вказує, що працювала на підприємстві відповідача з 01.02.1971 року по 08.04.2010 року прибиральницею. 09.03.2010 року відбула у відпустку. В цей період перебувала на лікарняному, тому відпустка продовжується до 08.04.2010 року. Оскільки відпускні їй сплачені не 06.03.2010 року а 09.04.2010 року, а також в зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з 01.04.2010 року, просить зобов’язати відповідача перерахувати розмір відпускних з 01.04. по 08.04.2010 року, застосувавши коригувальний коефіцієнт 1,0173 згідно п. 10 Постанови КМУ № 100.
Також доводить, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виразилась в моральних стражданнях та пошкодження здоров’я. Просить у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 5 мінімальних заробітних плат.
В липні 2010 року позивач доповнила позовні вимоги. Вказує, що згідно колективного договору на підприємстві, вона має право на матеріальну допомогу на оздоровлення та надання санаторної путівки, яких вона не отримала. Просить стягнути з відповідача матеріальну допомогу та зобов’язати надати санаторну путівку.
Представник відповідача позов не визнав. Пояснює, що в зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати в квітні 2010 року позивачці проведене корегування відпускних за 01.04.2010 року. Підстав корегувати відпускні по 08.04.2010 року не вбачає, оскільки в разі хвороби під час відпустки працівнику лише продовжують термін виходу на роботу, а на розмір відпускних це не впливає. Щодо матеріальної допомоги та санаторно-курортного лікування доводить, що ці пільги надаються підприємством згідно колективного договору, але лише по заяві працівника та спільного рішення адміністрації та профкому. Доводить, що позивачка не зверталась з заявами про матеріальну допомогу та про надання санаторної путівки. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивачка працювала прибиральницею виробничих приміщень машинно-ремонтних майстерень цеху планових ремонтів на підприємстві відповідача. 08.04.2010 року звільнена по п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с 55).
Згідно наказу № 183 від 04.03.2010 року ОСОБА_1 надана щорічна відпустка з 09.03.2010 року по 01.04.2010 року тривалістю 24 календарних дня (а.с. 7). З 17.03. по 22.03.10 року позивачка перебувала на лікарняному (а.с.5). Відповідно до ст. 11 ЗУ „Про відпустки”, якою передбачено, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі: 1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, позивачці відпустка продовжена до 07.04.2010 року і ОСОБА_1 вийшла на роботу 08.04.2010 року.
Сторони були попереджені судом про обов’язок, згідно зі ст.. 27 ч.2 ЦПК України, для підтвердження своїх вимог та заперечень подати усі наявні у них докази. Суд на підставі ст.. 10,11,60 ЦПК України, а саме керуючись принципами змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, розглянув позовні вимоги в межах заявленого і на підставі доказів, які представлені кожною стороною.
Відповідно до п. 10 Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати при підвищенні в розрахунковому періоді або ж безпосередньо в період відпустки тарифних ставок або окладів відповідно до актів законодавства або положеннями колективного договору, розмір раніше врахованих у розрахунку відпускних виплат корегується на коефіцієнт підвищення.
Суд погоджується з відповідачем і вважає, що відпускні позивачці нараховані відповідно до вказаної Постанови № 100 і коефіцієнт застосований за 01.04.2010 року. Корегування відпускних з 02.04.2010 року по 07.04.2010 року є протиправним, оскільки продовження відпустки відповідно до ст. 11 ЗУ „Про відпустки” не вважається наданням нової відпустки, за яку потрібно нараховувати відпускні. Те, що відповідач затримав виплату відпускних більш ніж на 1 місяць, визнано представником, але відповідно до порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, така компенсація нарахуванню не підлягає, оскільки індекс споживчих цін за цей період не зріс більш ніж на 1%.
Відповідно до Колективного договору (а.с. 30-33) п. 4.9. при наявності фінансових можливостей за згодою з профкомом підприємство надає працівникам матеріальну допомогу, в тому числі ветеранам в разі оперативного втручання за медичними показниками, в зв’язку з тяжким матеріальним станом.
Пунктом 6.2.5 Колективного договору передбачено, що путівки до санаторіїв..., які придбані за рахунок підприємства, видаються на підставі спільного рішення адміністрації та профкому на підставах і вимогах для путівок, що виділяються за рахунок соцстрахування.
Позивач не довела, що зверталась до відповідача з заявами про надання матеріальної допомоги чи путівки. Копії її заяв, що є в матеріалах справи (а.с. 53, 54), належним та допустимим доказом не є, оскільки відсутні дані про отримання відповідачем такої заяви. В разі відмови відповідача отримати заяви позивачка не була позбавлена можливості надіслати їх рекомендованою поштовою кореспонденцією. За даними відповідача відповідні заяви в журналі реєстрації вхідної кореспонденції не значаться.
Також суд звертає увагу на те, що підставу для отримання путівки (медичну довідку) позивачка отримала 20.07.2010 року(а.с. 57), тобто після звільнення.
Крім того, суд погоджується з відповідачем і визнає, що положення колективного договору щодо надання матеріальної допомоги та путівки не є беззаперечним обов’язком адміністрації, оскільки цей договір містить застереження: „при наявності фінансових можливостей” (п. 4.9), „путівки... які придбані за рахунок підприємства...”(п. 6.2.5). Відповідачем доведена відсутність фінансової можливості надавати матеріальну допомогу, оскільки підприємство має заборгованість навіть по зарплатні. Факт придбання відповідачем санаторних путівок і розподіл їх всупереч вимогам колективного договору, що може бути розцінено судом як порушення прав позивача, не доведений.
Таким чином, суд вважає, що порушень трудового законодавства та колективного договору щодо позивачки не відбулося, тому підстави для зобов’язання вимог про проведення перерахунку відпускних, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, зобов’язання надати санаторну путівку для оздоровлення, відшкодування моральної шкоди відсутні.
Відповідно до ст. 4 п.1 Декрету КМУ „Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору. Згідно з ч.3 п. 1,2 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на ІТЗ розгляду справи.
На підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову позивачці відмовлено в повному обсязі, судовий збір зі сторін не стягується, а витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн. підлягають стягненню з позивача.
Однак суд враховує майновий стан позивачки, те, що вона не працює, отримує невелику пенсію, потребує лікування, і у відповідності з ч.3 ст. 82 ЦПК України звільняє ОСОБА_1 від сплати судових витрат, зокрема на ІТЗ розгляду справи.
На підставі колективного договору, ст. 19 КЗпП України, ст. 11 ЗУ „Про відпустки”, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,82, 88, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства Севастопольської міської ради „Севелектроавтотранс” ім.. О.С. Круподьорова про зобов’язання провести перерахунок відпускних, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, зобов’язання надати санаторну путівку для оздоровлення, відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Від сплати витрат на ІТЗ розгляду справи ОСОБА_1 звільнити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя –