АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-6920/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 19, 27 Маренюк В . Л .
Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Петренко С.П.
з участю:
представника позивача Костецького О.І.
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі – Банк) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -
встановила:
В червні 2009 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 1 квітня 2008 року між сторонами було укладено договір кредиту № CSMWGA0000009, згідно якого ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 111 470 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,5% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 1 квітня 2018 року. Позивач вказує, що відповідач станом на 19 березня 2009 року має заборгованість 101 956 грн. 32 коп., з яких: 96 605 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом; 5 045 грн. 17 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 151 грн. 97 коп. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 153 грн. 19 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Дана заборгованість ОСОБА_4 не погашається, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом.
В ході судового розгляду представник позивача уточнив позовні вимоги, обґрунтовуючи тим, що станом на 2 березня 2010 року загальна сума боргу ОСОБА_4 перед Банком становить 135 335 грн. 75 коп., з яких: 97 813 грн. 09 коп. – заборгованість по кредиту, 31 318 грн. 13 коп. – заборгованість по відсотках, 5 357 грн. 34 коп. – заборгованість по сплаті пені, 847 грн. 32 коп. – заборгованість по комісії.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що Банк неправомірно в односторонньому порядку збільшив процентну ставку по кредиту, а тому підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача всієї заборгованості за даним кредитним договором немає.
Однак, з таким висновком суду погодитися неможна.
По справі встановлено, що 1 квітня 2008 року між сторонами укладено договір кредиту № CSMWGA0000009, згідно якого ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 111 470 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,5% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 1 квітня 2018 року.
Відповідно до п.2.3.1 Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов.
З 1 лютого 2009 року Банк підвищив відсоткову ставку за кредитним договором до 29,04% на рік і таке рішення Банку відповідачем не оспорюється.
Відповідно до ч.ч. 2,3 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно ч.2 статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору ( зокрема, сплатила відповідну суму грошей), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Поведінка відповідача та його фактичні дії після прийняття Банком зазначеного рішення щодо зміни процентної ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору свідчить про те, що відповідачем прийнята така пропозиція, а тому правочин з цього приводу з урахуванням ч.ч.2,3 ст.205 , ч.2 ст. 642 ЦК України вважається вчиненим.
Зокрема, по справі встановлено, що відповідач 11 січня 2010 року сплачував кредит з підвищеними процентами у розмірі 2 611 грн., чим відповідно до ч.2 статті 642 ЦК України вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір і ця дія є прийняттям пропозиції, навіть за відсутності з цього приводу додаткової угоди.
Відповідач своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором не виконує, оскільки не сплачує кредит з підвищеними процентами, які встановлені Банком з 2 лютого 2009 року.
Відповідно до ч.2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Наведене свідчить, що, вирішуючи спір, суд допустив порушення норм матеріального права, а тому ухвалене рішення відповідно до вимог статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
У змінених позовних вимогах від 28 вересня 2009 року (а.с. 49) Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 25 вересня 2009 року у розмірі 120 701 грн. 54 коп., який підлягає стягненню з останнього, оскільки з наданих Банком розрахунків вбачається, що зазначений розмір за вказаний період визначений правильно і складається з: 97 812 грн. 27 коп. – заборгованість за кредитом; 19 260 грн. 27 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 390 грн. 32 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом; 3 237 грн. 96 коп. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.
Понесені позивачем витрати при подачі позовної заяви за сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2010 року у даній справі скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № CSMWGA0000009 від 1 квітня 2009 року, яка виникла станом на 25 вересня 2009 року в розмірі 120 701 грн. 54 коп., судові витрати, понесені при подачі позовної заяви за сплату судового збору у розмірі 1207 грн.02 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Ю.В. Сіренко