АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 7024/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 29, 34 Скляренко В . М .
Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Наконечна М.М.
з участю позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Черкаська митниця про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, заслухавши ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги -
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 16 вересня 2007 року о 05 год. 30 хв. в м.Черкаси ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_5, по вул. Героїв Дніпра, 49 в м.Черкаси не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з припаркованим автомобілем ІВЕКО 4910, який належить йому на праві власності.
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_4, що підтверджується постановою судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 жовтня 2007 року.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ІВЕКО 4910 завдані механічні пошкодження, а йому спричинена матеріальна та моральна шкода.
Згідно висновків автотоварознавчого дослідження № 412 від 20 грудня 2007 року та № 95 від 23 квітня 2009 року заподіяна шкода в результаті пошкодження автомобіля складає 13 646 грн., вартість автотоварознавчого дослідження складає 400 грн. Таким чином, загальна сума заподіяних матеріальних збитків складає 14 046 грн.
Від добровільного відшкодування завданої шкоди відповідачі відмовляються.
Така протиправна поведінка відповідачів також призвела до заподіяння йому моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 10 000 грн.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь 14 046 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати в розмірі 500 грн.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2009 року до участі в справі третьою особою залучена Черкаська митниця.
Заочним рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12 березня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасована правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову суд правильно виходив з того, що позивачем не доведено його право власності на території України на автомобіль IVEKO FIAT, 1992 року випуску номер кузова НОМЕР_2, оскільки даний автомобіль було придбано за кордоном, в 1997 році ввезено в Україну, і з цього часу на території України зареєстровано не було.
Відповідно до частини 2 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що він є власником зазначеного автомобіля, оскільки придбав його 25 лютого 1997 року в м.Магдебург, Німеччина і в установленому порядку ввіз його на територію України.
Згідно з п.6 статті 4 Закону «Про власність», який був чинним на час придбання та ввезення автомобіля на територію України, у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов’язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
Відповідно до ч.7 статті 319 ЦК України, в редакції 2004 року, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.
Пунктами 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7.09.1998 року, передбачено, що власники транспортних засобів – юридичні та фізичні особи або їх представники ( далі – власники) – зобов’язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи й печаткою, виданими суб’єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами – виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Отже, враховуючи специфіку експлуатації автомобіля як джерела підвищеної небезпеки і водночас об’єкта права власності, законодавець встановив деякі обмеження у діяльності власника.
Оскільки з часу ввезення автомобіля на територію України позивач не сплатив митного збору та не провів його державної реєстрації, за відсутності у позивача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту) на автомобіль IVEKO FIAT, 1992 року випуску номер кузова НОМЕР_2, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення про відмову за вказаних обставин у позові є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги з цього приводу правильності висновків суду не спростовують, носять суб’єктивний характер без посилань на норми матеріального права і не дають підстав для її задоволення.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, не містять ознак які призвели, чи могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати –
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12 березня 2010 року у даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Ю.В. Сіренко