Справа № 2-а-310-1/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Завгородньої І.М.
при секретарі Копєйчикової К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом НОМЕР_1 до Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії по перерахунку пенсії,
встановив:
У квітні 2009 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати дії відповідача у відмові в перерахунку пенсії, як дитині війни, неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок пенсії із урахуванням 30 % щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, мотивуючи свої вимоги тим, що вона народилась у 1945 році та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни, тому згідно ст. 6 вказаного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону їй не проводилось, а з січня 2008 року проводяться не у повному обсязі.
Поряд з тим, просить поновити пропущений нею з поважних причин строк позовної давності, оскільки із засобів масової інформації їй стало відомо, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині, якою зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просить визнати дії відповідача у відмові в перерахунку пенсії неправомірними з підстав, викладених у позові, зобов’язавши відповідача здійснити перерахунок пенсії із урахуванням 30 % щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
Від відповідача, будучи належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду, надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника та проханням відмови в задоволенні позову з урахуванням строків позовної давності.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Солом»янському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни у відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 даного Закону дітям війни передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем до 01.01.2008 року нарахування відповідних виплат, встановлених для дітей війни, не проводилось, а надалі виплачувались у такому розмірі: з 01.01.2008 року у розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року у розмірі 48, 10 грн., з 01.07.2008 року - 48, 20 грн., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн., оскільки такий розмір виплат було передбачено ч.2 ст. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.
Згідно із ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону № 3367-IV від 19.01.2006 року пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Дане положення некоституційним не визнавалось, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу за 2006 рік та до 09.07.2007 року підвищення щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 %.
Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Тобто коло осіб, які мають право на підвищення пенсії, як діти війни, було звужено до інвалідів.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дане положення визнано неконституційним.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2929-IV від 05.10.2005 року, підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, у зв»язку з чим суд вважає протиправними дії відповідача у відмові в проведенні нарахування позивачу підвищення щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Що стосується нарахування позивачу щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки положення ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2929-ІV від 05.10.2005 року визнано неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року.
Відповідно до п. 3 Положення про порядок нарахування та виплати компенсації заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, компенсації підлягають грошові доходи з урахуванням суми індексації, які не мають разового характеру, зокрема, допомога з тимчасової непрацездатності, заробітна плата, пенсія, у зв»язку з чим підлягає компенсації щомісячна соціальна державна допомога за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Враховуючи, що позивачу про порушення його права на соціальний захист стало відомо із засобів масової інформації лише згодом після ухвалення рішень Конституційним Судом України, суд на підставі ч.2 ст. 100, ч. 1 ст. 102 КАС України, вважає за можливе поновити пропущений ним з поважних причин строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України.
Керуючись ст. ст. 7-12, 69-71, 86, 100, 102, 159-163 КАС України, ст. І52 Конституції України, Законом України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити позивачу строк звернення до суду.
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку НОМЕР_1 щомісяної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 01.01.2008 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії НОМЕР_1 з нарахуванням щомісяної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 01.01.2008 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік із урахуванням індексу інфляції за відповідні періоди.
В решті позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.