Справа № 2-а-558-1/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2009 року

Солом’янський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Безименної Н.В.,

при секретарі Палійчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни, -

встановив:

В квітні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, посилаючись на те, що він народився у 1936 році, та відповідно до ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст.. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону позивачу не проводилися, а з січня 2008 року проводяться не в повному обсязі. Відповідач на його звернення надав відповідь, що до січня 2008 року виплати цих сум не була передбачена Законом «Про Державний бюджет», а надалі розмір сум було встановлено постановою Кабінету Міністрів України з: з 01.01.2008 р - 47 грн., з 01.04.08 р. - 48, 10 грн., з 01.07.08 р - 48, 20 грн., з 01.10.08 р. - 49, 80 грн.

Проте, вважає таку відмову протиправною, оскільки при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, ст.. 77 та ст.. 110 Закону України «Про Державний бюджет України за 2006 р.» від 20.12.2005 р. та п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України за 2007 р.» від 19.12.2006 р дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.

Як йому нещодавно стало відомо із засобів масової інформації Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», в частині, якою зупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема у п. 5 рішення зазначено, що «законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина». У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснювати виплату належної йому допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 2006 року.

Посилаючись на зазначене, просив поновити пропущений строк позовної давності, враховуючи, що про порушення свого права він дізнався нещодавно із засобів масової інформації, визнати відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії протиправною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у розмірі 3891, 90 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив про їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка у матеріалах справи, про причини неявки, не повідомив, тому суд ухвалив проводити розгляд справи у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом‘янському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

ст.. 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених як для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі: з 01.01.2008 р -47 грн., з 01.04.08 р. - 48, 10 грн, з 01.07.08 р - 48, 20 грн., з 01.10.08 р. - 49, 80 грн. так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України «про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.

Відповідно до ст.. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону № 3367-IV від 19.01.2006 р. пільги, передбачені ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалось, а тому підстав для нарахування підвищення як дитині війни у 2006 році біли відсутні.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, та ст.. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані положення визнані неконституційними.

Відповідно до розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ст.. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2929-IV від 05.10.2005 року визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок нарахування та виплати компенсації заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, компенсації підлягають грошові доходи з урахуванням суми індексації, які не мають разового характеру, зокрема, допомога з тимчасової непрацездатності, заробітна плата, пенсія.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду з захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи, що позивачу стало відомо про порушення його прав із засобів масової інформації суд, на підставі ч. 2 ст. 100, ч. 1 ст. 102 КАС України, вважає за можливе поновити їй пропущений з поважних причин строк звернення до суду з вказаної дати.

У зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що здійснення перерахунку позивачу пенсії з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком повинно бути проведено відповідачем у відповідності до вимог ст.. 152 Конституції України та має бути здійснено за періоди з 09.07.2007 р. по 01.01.2008 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. із урахуванням індексу інфляції за відповідні періоди.

На підставі викладеного, керуючись 7-12, 69-71, 86, 100, 102, 159-163 КАС України, ст.. 152 Конституції України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни - задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 01.01.2008 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 01.01.2008 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. із урахуванням індексу інфляції за відповідні періоди.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.