Справа №2а-171/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2010 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бобровської І.В.,
при секретарі Яценюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики Роздільнянської РДА Одеської області про визнання дій по нарахуванню і виплаті суми допомоги неправомірними, стягнення недоплаченої одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
В С Т А Н О В И В :
30 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціальної політики Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, зокрема перерахувати та стягнути суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та просить суд розглянути справу у порядку скороченого провадження, визнати дії відповідача по нарахуванню і виплаті їй суми одноразової допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - неправомірними; стягнути з відповідача загальну суму недоплаченої допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2007 року по 01.07.2010 року в розмірі - 19153,48 гривен; допустити негайне виконання судового рішення; встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, оскільки вона вимагає вчинення певних дій. Окремо від позову подала письмову заяву про поновлення строку для звернення до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, мотивуючи це клопотання тим, що про порушення своїх прав дізналася із відповіді відповідача від 01.03.2010 року на своє звернення від 23.02.2010 року, а раніше вона про таке порушення не знала, а також вважає, що правовідносини, які склалися між нею та відповідачем випливають із сімейних відносин і до них взагалі не застосовується позовна давність. Позивач зазначила, що має дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Після народження дитини позивачка знаходилася на обліку з вересня 2007 року та була одержувачем державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку в розмірі 130 гривень щомісячно, як незастрахована особа. Вважає, що відповідач призначив та виплачував їй одноразову допомогу при народженні дитини та щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в менших, ніж передбачено законом розмірах, і тому повинен доплатити їй вищевказану допомогу у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років за період з 01.07.2007 року по 01.07.2010 року у сумі 19153,48 гривен, окремо надала розрахунок цієї заборгованості, вирахуваний нею особисто, та довідку, видану їй відповідачем про виплату належних їй сум.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.
Представник Управління праці та соціальної політики Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області у судове засідання не з'явився, про час, місце і дату судового засідання був повідомлений належним чином, просив розглянути справу у його відсутність. Надав суду письмові заперечення, якими зазначив, що Управління праці та соціальної політики Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області проводило позивачу виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у межах повноважень та за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідні роки, не порушуючи норм діючих законів, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі; також посилається на норми ст.99, ст.100 КАС України, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору. Відповідач вважає, що діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами, а тому у суду немає підстав для визнання дій відповідача неправомірними.
Суд, вивчивши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню через наступне.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо. Згідно ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись ст..86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який являється суб'єктом владних повноважень, суми недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії безсторонніми та добросовісними.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811 від 21.11.1992 року, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про Державний бюджет України на 2010 рік".
Приймаючи до уваги, що деякі зміни були визнані неконституційними, суд керується нормами Закону в тій редакції, в якій вони регулювали правовідносини між позивачем та відповідачем з урахуванням їх конституційності.
Судом встановлено, що позивачка є матір'ю малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 10.07.2007р. НОМЕР_1 /а.с.7/. 3 28 липня 2006 року позивач знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. Склад сім’ї позивача - три особи: позивачка, її чоловік та донька 2007р.н., що було підтверджено позивачкою в судовому засіданні. Чоловік офіційно не працює, заробляє випадковими заробітками.
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2240-111 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України. Відповідно до ст. 9 вказаного Закону України Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір та акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використання цих коштів. Право на вищевказану допомогу відповідно до ст.42 Закону України № 2240-111 має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Вказана допомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Відповідно до ст.. 43 Закону України № 2240-111 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена норма закону введена в дію з 01 січня 2002 року Законом України від 11.01.2001 року № 2213-111.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006р. №453 "Про передачу функції призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення”, прийнятим з метою врегулювання питання передачі зазначених функцій та своєчасного надання застрахованим особам зазначених виплат за рахунок коштів державного бюджету, зобов'язано органи праці та соціального захисту населення з 01 січня 2007 року забезпечити призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України № 2240-111 у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також своєчасного формування заявок по коштам державного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам зазначених видів допомоги.
Тому, починаючи з 2007 року здійснення виплати допомоги як застрахованим, так і не застрахованим особам проводиться органами соціального захисту населення.
У відповідності до ст.12 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у 9-ти кратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних дванадцяти місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 14 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489, дія вказаної статті була зупинена, але рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зупинення дії вказаної статті було визнано неконституційним. Згідно ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" - прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць був встановлений у розмірі для дітей віком до 6 років: з 1 квітня 2007 року - 463 гривни, з 1 жовтня 2007 року - 470 гривен. Правові положення, які передбачають виплату допомоги при народженні і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є чинними з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, тому в цей період позивачка мала право на її одержання. Тому суд погоджується з аргументами ОСОБА_1, що після набрання чинності вищевказаним рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року відповідач повинен призначити щомісячну допомогу на дитину, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини віком до 6 років у відповідності до ст.12 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", та існує заборгованість у розмірі різниці між отриманою допомогою та відповідним прожитковим мінімумом. У судовому засіданні позивачка зазначила, що про такий закон вона не знає, відповідач при прийнятті її на облік вказаних вимог закону їй не пояснив, про рішення Конституційного Суду України вона дізналась з Інтернету. Згідно ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла у 2007 році) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В даному випадку перебіг строку позовної давності розпочався з дня призначення виплати позивачу, а саме з вересня 2007 року, а не з 01.03.2010 року, як безпідставно вважає позивач. З позовною заявою в порядку ЦПК України позивачка до суду не зверталась. Суд не знаходить підстав для поновлення строку позовної давності для звернення до адміністративного суду про визнання дій відповідача неправомірними за 2007 рік, оскільки цей строк позивач пропустила без поважних причин.
Щодо виплати допомоги після 01.01.2008 року, то суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік" були внесені зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811 від 21.11.1992 року, а саме ч.1 ст.15 Закону України була викладена у новій редакції: - "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130,00 грн." Пункт 3 розділу вказаного закону викладено в наступній редакції: "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі між: з 01.01.2008р. - 50 відсотків, з 01.01.2009р. - 75 відсотків, з 01.01.2010р. -100 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130,00 грн." Отже, з моменту набрання чинності Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, а саме з 01.01.2008р. вказані норми закону стали діяти у новій редакції.
Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811, і тому з 01.01.2008 р. розбіжності між законами в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку врегульовані, при цьому, як для застрахованих так і для не застрахованих осіб.
Позивачка в судовому засіданні не довела, що вона для визначення права на більш високий розмір допомоги надавала відповідачу заяву про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням доходів та надавала довідки про склад сім'ї, довідки про доходи всіх членів своєї родини за попередні шість місяців, а також заповняла декларацію про доходи та майновий стан. Суд вважає, що позивачка своєю бездіяльністю добровільно відмовилася від права на більш високий розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідачем позивачці була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з вересня 2007 року по 1 липня 2010 року. Допомогу в розмірі 130,00 гривень на дитину позивач отримувала з 01.01.2008 року, відповідно до положень Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік". Тому щомісячні виплати позивачки з 01.01.2008 року по 01.07.2010 року складали по 130,00 грн./а.с.13/.
Відповідно до ч.3 ст.46, ст.54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" та ст.45 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначаються і здійснюються в розмірах та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Розміри соціальних гарантій на 2009 рік та 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законами України "Про державний бюджет на 2009 рік", "Про державний бюджет на 2010 рік" та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Постановою КМУ від 27.12.2001р. №1751 із змінами від 20.08.2008р. встановлений розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та порядок їх нарахування, співпадає з положеннями, викладеними в ч.3 Перехідних положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Норми законодавства, згідно яких були внесені вищевказані зміни в ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не визнані неконституційними, а відтак є чинними, тому застосуванню підлягає редакція ст.15 Закону, яка діяла в 2008, 2009 роках та в 2010 році. Саме в такому розмірі відповідач виплачував, а позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною в 2008, 2009 та 2010 роках, що відповідає чинному в цей період законодавству.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для визнання дій відповідача неправомірними, оскільки права позивача в 2008 - 2010 роках не порушені, а за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач без поважних причин пропустила строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.
3 огляду на викладене, позовні вимоги щодо порушення прав позивача в 2007, 2008, 2009 та 2010 роках не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.24, 124 Конституцiї України, ст.ст.4,5, ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сiм’ям з дітьми», законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст.ст. 6-8,14,71,89,99-100,128,158-163, 167,186, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
У поновленні строку ОСОБА_1 для звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними – відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики Роздільнянської РДА Одеської області про визнання дій по нарахуванню і виплаті суми допомоги неправомірними, стягнення недоплаченої одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі потягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення постанови, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, протягом 10 днів з дня отримання її копії.
СУДДЯ: