КОМСОМОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ХЕРСОНА

                                                                                                Справа № 2-679/2010

  Р І Ш Е Н Н Я

                                  І М Е Н Е М        У К Р А Ї  Н И

17 березня 2010 року           Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

                  головуючого – судді Гуцалюк О.В.,

                          при секретарі – Ракович І.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» про стягнення заробітної плати, розрахункових і середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 23.05.2006р. був прийнятий на роботу до ВАТ «Херсонрибгосп» на посаду рибовода 2-го розряду, а 30.10.2008р. звільнився за власним бажанням з причини систематичного порушення відповідачем термінів виплати заробітної плати. У зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача 8250 грн. заборгованість по заробітній платі, 700 грн. вихідної допомоги, 543,26 грн. компенсації за несвоєчасний розрахунок, 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник неодноразово уточнювали позовні вимоги, остаточно просять стягнути з відповідача 5198,05 грн. заборгованість по заробітній платі, 520 грн. вихідної допомоги, 7758,13 грн. компенсації за несвоєчасний розрахунок, 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та визнати незаконним та скасувати наказ № 31/а від 27.10.2008р. в частині п.3 і п.4. Обґрунтовуючи підстави скасування наказу зазначили, що його винесено безпідставно та з порушенням вимог КЗпП України. Підтримуючи позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.,  позивач пояснив,  що він, сумлінно працював на ВАТ «Херсонрибгосп» більш ніж два роки, після звільнення був вимушений неодноразово звертатися до відповідача з проханням виплатити заборгованість належних йому сум,  який навіть відмовляється повідомити про приблизний час виплати розрахунку. Ці обставини принижують його людську гідність,  оскільки він не має можливості тривалий час отримати оплату за свій труд. Крім того, після звільнення йому було запропоновано гідну роботу в Росії, але він не має змоги виїхати, оскільки необхідні для цього кошти вимушений стягувати з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, у частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1643,39 грн., в іншій частині вимоги позивача заперечив, пояснивши, що: Наказ №31/а від 27.10.2008р. винесено законно, оскільки комісією було встановлено факт викрадення про який йдеться у наказі; вихідна допомога та компенсація за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивачу не повинні бути нараховані, з причини відсутності порушень законодавства про працю з боку ВАТ «Херсонрибгосп», так як позивачу при звільненні було запропоновано провести з ним повний розрахунок, однак той відмовився від цього; моральна шкода компенсації не підлягає оскільки позивачу її не завдано.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 з 23.05.2006р. працював в ВАТ «Херсонрибгосп» рибоводом 2-го розряду ПРХ «Каланчак», а 30.10.2008р. його було звільнено за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Впродовж цього періоду відносно позивача було винесено Наказ № 31/а від 27.10.2008р. яким було надано розпорядження бухгалтеру утримати з заробітної плати ОСОБА_1 вартість рибацького костюма та викраденої риби в кількості 109 кг згідно розрахункової відомості.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності є порушення останнім покладених на нього трудових обов’язків. При цьому,  закон вимагає,  аби факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування матеріальних стягнень.

Між тим, описова частина вищевказаного наказу не містить визначення які саме трудові обов’язки порушив позивач. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на протокол збору трудового колективу від 26.10.2008р. та норми КЗпП України яким він керувався при винесенні наказу, зазначивши при цьому у резолютивній частині наказу про факт крадіжки.

Однак, з вказаного протоколу вбачається, що колектив дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 крадіжки виходячи з факту допущення ним грубого порушення охорони матеріальних цінностей, що призвело  до завдання майнової шкоди, при цьому не зазначаючи в чому саме полягало грубе порушення охорони, на підставі чого на нього було покладено обов’язки охоронника,  яким чином було визначено кількість вкраденої риби та коли і на якій підставі позивачем було отримано рибацький костюм.

Також,  згідно  ст.  136 КЗпП України, розпорядження власника про покриття шкоди завданої працівниками шляхом відрахування із заробітної плати останніх може мати місце лише у випадку спричинення такої шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, при цьому процедура щодо його виконання може бути розпочата лише після спливу семиденного терміну з дня повідомлення про це працівникові і за умови його згоди на це. У решті випадків стягнення з працівника провадиться шляхом подання власником позову до суду.

Згідно розрахунку від 25.10.2008р. виявлена недостача становить суму 2130 грн., що значно перевищує розмір середнього місячного заробітку, про наказ, як і про робочі збори 26.10.2008р. позивач взагалі повідомлений не був.

Зазначене свідчить про порушення відповідачем порядку застосування матеріального стягнення, а саме ст.ст. 130, 135-3, 136 КЗпП України,   що тягне визнання наказу у відповідній частині недійсним.

Згідно Довідки № 82 від 14.04.2009р. про нараховану та виплачену заробітну плату заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 1643,39 грн. А у зв'язку з тим, що наказ № 31/а від 27.10.2008р. є незаконним, фактична сума заборгованості по заробітній платі, з урахуванням підлягаючої поверненню утриманої суми в розмірі 2130 грн., складає 3773,39 грн.

Оскільки, відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, не провів з ОСОБА_1 остаточний розрахунок по заробітній платі з ВАТ «Херсонрибгосп» підлягає стягненню вказана сума.

Зазначене також свідчить про те, що належні працівникові суми невиплачені у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, з вини відповідача, а отже відповідно до ст. 117 КЗпП України ВАТ «Херсонрибгосп» повинен виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто по день ухвалення рішення.

При обрахунку середньомісячного заробітку суд, у відповідності до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, бере до уваги два останніх повних місяці роботи позивача: серпень і вересень 2008 року,  відповідно до яких середньомісячний заробіток становить: (300 грн. + 300 грн.):2=300 грн. За шістнадцять місяців та вісімнадцять днів - час затримки розрахунку при звільненні позивача,  сума до стягнення буде становити: 300 х 16 + 300 : 22x18 = 5044,80 грн.

Крім того, не дивлячись на те, що причина звільнення позивача у трудовій книжці зазначена – за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнився з ВАТ «Херсонрибгосп» за власним бажанням внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, про що свідчить заява позивача про звільнення від 30.10.2008 року та встановлені у судовому засіданні факти порушення відповідачем законодавства про працю, а отже вимога позивача щодо стягнення на його користь вихідної допомоги у відповідності до ст. 44 КЗпП України має бути задоволена.

При цьому, виходячи з того, що згідно зазначеної статті розмір вихідної допомоги в разі звільнення працівника внаслідок порушення власником законодавства про працю не може бути меншим ніж тримісячний середній заробіток стягненню підлягає сума в розмірі 900 грн., а не як просить позивач з розрахунку за один місяць.

При обрахунку належних позивачу сум суд не може прийняти до уваги розрахунок від 13.11.2009р. наданий позивачем, оскільки в ньому при розрахунку заборгованості по заробітній платі проведенні обчислення без врахування даних табелів обліку робочого часу за кожний місяць і обов’язкових утримань із заробітної плати, при розрахунку середньомісячної заробітної плати не взято до уваги реальні виплати за два останніх повних місяці роботи ОСОБА_1

Твердження позивача про те, що він працював більше часу ніж це зазначено у табелях обліку робочого часу суд сприймає критично, оскільки належних доказів на це ним не надано. Показаннями свідка ОСОБА_2 зазначені обставини не можуть бути встановлені, оскільки відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України, мають бути підтверджені певними засобами доказування.

Пояснення представника відповідача з того приводу, що позивач звільнився за власним бажанням і це не було пов’язано з порушенням законодавства про працю, а отже ОСОБА_1 не підлягають виплати компенсації за несвоєчасний розрахунок та вихідна допомога  суд також не може прийняти до уваги, оскільки в заяві про звільнення позивач чітко зазначив, що просить його звільнити у зв'язку з невиплатою заробітної плати, а факт останнього встановлено під час розгляду справи.

Також у відповідності до ст.237-1 КЗпП України суд, виходячи з засад розумності, справедливості та фактичних обставин у справі, враховуючи, що ОСОБА_1 був змушений до судової тяганини, що потребувало від нього додаткових зусиль до організації свого життя, частково задовольняє позовні вимоги щодо стягнення грошової компенсації моральної шкоди і стягує з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди у сумі 2000 грн., оскільки у судовому засіданні позивач довів обґрунтованість цих вимог.

Суд, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, стягує з відповідача  в доход держави судові витрати в розмірі 237,18грн., які складаються з 117,18грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 44, 115-117, 130, 232, 233 КЗпП України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» про стягнення заробітної плати, розрахункових і середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати частково недійсним наказ № 31/а від 27.10.2008р. відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» в частині утримання з заробітної плати ОСОБА_1 в рахунок викраденої риби в кількості 109 кг. згідно розрахункової відомості та рибацького костюма.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» на користь ОСОБА_1 3773,39 грн. заборгованості по заробітній платі, 5044,80 грн. середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку,  900 грн. вихідної допомоги, а всього 9718,19 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» на користь ОСОБА_1 2000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» на користь держави судові витрати в розмірі 237,18грн., які складаються з 117,18грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На рішення суду протягом десяти днів може бути подана заява про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона.

Суддя         _____________________             О.В. Гуцалюк