Справа № 2-А-3290/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року смт. Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області
в складі : головуючого – судді Лєдньова Д.М.
при секретарі Гельвейчук І.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не нарахування та не виплати коштів згідно положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796; стягнути з відповідача 32658,00 грн. доплати до заробітної плати за ст. 39 Закону України № 796 за період з 01.01.2001 року по 01.03.2010 року та 19594,80 грн. допомоги у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої ст. 37 Закону України № 796, за період з 01.07.2007 року по 01.03.2010 року. При цьому посилається на те, що вказані виплати здійснювались всупереч вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач в судове засідання не з'явився. Надав заяву, в якій справу просила слухати в його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився. В запереченнях в позові просив відмовити, справу слухати у відсутності представника.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 2 Закону України ”Про оплату праці” встановлено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Згідно ст. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.
До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: в зоні посиленого радіологічного контролю.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що у відповідності до ст. 233 КЗпПУ можливість звернення особи до суду за стягненням заробітної плати не обмежена строком, питання щодо відповідності дій відповідача вимогам законодавства та можливості стягнення коштів, передбачених ст. 39 Закону України № 796, розглядаються судом за весь вказаний період, спір з приводу невиконання відповідачем вимог ст. 37 Закону України № 796 ухвалою суду від 02.11.2010 року залишено без розгляду.
Судом встановлено, що позивач являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення (категорія 3) серія НОМЕР_1 виданого 11.02.1994 року Житомирською облдержадміністрацією. Працює в Великодивлинській ЗОШ І-ІІІ ступенів, що знаходиться в с. Великий Дивлин Лугинського району Житомирської області, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
У період з 01.01.2001 року по 28.02.2010 року за місцем роботи позивача виплачувалась доплата як особі, що працює на території радіоактивного забруднення.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.
Вказані виплати здійснювались позивачу частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету міністрів від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Так як позивач постійно працювала в с. Великий Дивлин Лугинського району Житомирської області, територія якого віднесена до зони гарантованого відселення, то повинна отримувати вказані виплати в зазначеному Законом розмірі щомісяця, однак вони виплачувались частково, у фіксованому розмірі, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Зазначені роз'яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.
У п. 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.
Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд визнає неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації щодо виплати позивачу доплат у неповному розмірі, та вважає необхідним стягнути недораховану суму.
Суд вважає, що за ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягають стягненню тільки ті суми і тільки за той період, за який позивачу виплачувалась дані виплати з урахуванням того, що відповідно до Законів України “Про державний бюджет України на 2006,2007,2008 роки” дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було призупинено, а в 2007 році та 2008 році рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року дія даної статті була поновлена. Тому стягнення зазначених сум повинно проводитись з моменту поновлення призупинених прав.
При стягнені коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах.
з 01.07.2000 р. – 118 грн., з 01.01.2002 р. – 140 грн.,з 01.07.2002 р. – 165 грн., з 01.01.2003 р. – 185 грн., з 01.12.2003 р. – 205 грн., з 01.09.2004 р. – 237 грн., 01.01.2005 р. – 262 грн., з 01.04.2005 р. – 290 грн., з 01.07.2005 р. – 310 грн., з 01.09.2005 р. – 332 грн., з 01.07.2007 р.-440 грн., з 01.10.2007 р.-460 грн., з 01.01.2008р.-515 грн., з 01.04.2008р.-525 грн., з 01.10.2008р.-545 грн., з 01.12.2008 р. – 605 грн., з 01.04.2009 р. - 625 грн., з 01.07.2009р.-630 грн., з 01.10.2009р.-650 грн., з 01.11.2009р.-744 грн., з 01.01.2010 року – 869 грн.
Враховуючи те, що у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони звернулись, суд приходить до висновку про необхідність стягнення суми в повному обсязі за період з 01.01.2001 року по 28.02.2010 року.
Сума невиплачених коштів, передбачених ч. 1 ст. 39 закону України № 796, згідно розрахунку становить 45450,42 грн.
Керуючись ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 100, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 39, 62, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати у відповідності до ст. 39 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 45450,42 грн. доплати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.01.1998 року по 28.02.2010 року.
Судовий збір по справі компенсувати за рахунок держави, так як сторони звільнені від його оплати згідно ст. 4 п.п. 18. 34, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Лугинський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:
- Номер: б/н
- Опис:
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-3290/10
- Суд: Білопільський районний суд Сумської області
- Суддя: Лєдньов Дмитро Миколайович
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.09.2015
- Дата етапу: 03.09.2015
- Номер: 6-а/369/16/18
- Опис:
- Тип справи: про розгляд клопотань, подань, заяв у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 2-а-3290/10
- Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області
- Суддя: Лєдньов Дмитро Миколайович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.07.2018
- Дата етапу: 17.08.2018