Справа 2-а-3624/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2010 р. Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді ОКСЕНЕНКО В.А., з участю секретаря Дмитрієвої Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про стягнення матеріальної допомоги,-
встановив:
ОСОБА_1 15.04.2010 р. звернувся з вищеозначеним позовом до Московського суду м. Харкова, вказавши в обґрунтування наступне.
Він з 2002 р. по теперішній час проходить військову службу у в/ч №4104 Головного військового представництві МО на посаді провідного інженера.
В порушення Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Наказу МО України від 11.06.2008 р. за №260 „Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам” за 2008 р. йому не було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 2497 гр. 50 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2497 гр. 50 коп.; винагороду за тривалу безперервну військову службу в сумі 1190 гр. з посиланням на відсутність грошей на рахунку. Вважає дії відповідача неправомірними, просить суд стягнути зазначені суми. Оскільки, допомога до цього часу не виплачена, просить суд стягнути компенсацію втрати частини заробітку у зв’язку з порушенням строків виплати в сумі 102 гр. 22 коп. за невиплату винагороди; в сумі 775 гр.97 коп. за невиплату допомоги для вирішення соцільно-побутових питань, в сумі 596 гр.65 коп. за невиплату допомоги на оздоровлення.
Представник відповідача позов не визнав; надав письмові заперечення і зазначив, що виплати не булі проведені у зв ’ язку з недостатністю фінансування. Крім того, невиплата грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на оздоровлення є правомірною, оскільки, ці види допомоги не є обов ’ язковими і залежать від волевиявлення відповідного керівника. Просять суд застосувати строк позовної давності, тому що, позивач безпідставно пропустив строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
В судове засідання представник відповідача не з ’ явився, про день, час слухання справи повідомлений належним чином і суд розглянув справу за його відсутності, на підставі наданих суду доказів.
Вислухавши позивача, вивчивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з 2002 р. на військової службі у в/ч №4104 Головного військового представництві МО на посаді провідного інженера. В період з 01 по 24 вересня 2008 р. перебував у черговій щорічної відпустці; отже, на нього розповсюджуються положення Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Наказу МО України від 11.06.2008 р. за №260 „Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам”.
Відповідно до зазначених нормативних актів, ОСОБА_1 наказом начальника Головного військового представництва МО України №37 від 18.03.2008 р., №104 від 12.08.2008 р.,№78 від 03.08.2008 р. булі прийняти рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 2497 гр. 50 коп., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 2497 гр. 50 коп.; винагороди за тривалу безперервну військову службу в сумі 1190 гр.
Прийняття рішення про нарахування зазначених видів матеріальної допомоги ґрунтувалось на Наказу МО України №260 де передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі грошового забезпечення (п.30.1), грошова допомога на оздоровлення (п.30.3), винагорода в розмірі 1,0 посадового окладу в залежності від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода (п.32.1) та один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення ( п.33.1).
Листом Харківського обласного військового комісаріату від 29.12.2009 р. за №782 позивач повідомлений що дані матеріальні допомоги йому не будуть виплачені у зв ’ язку з недостатнім фінансуванням, при цьому, сам факт нарахування та необхідність сплати ОСОБА_1 даних видів матеріальної допомоги під сумнів не ставився і відповідачем визнавався.
Отже, посилання представника відповідача на застосування до позовних вимог ОСОБА_1 строків позовної давності, заперечень проти позову, суд не приймає до уваги, оскільки, порушення прав для останнього почалось саме з грудня 2009 р. і заперечення не ґрунтуються за Законі.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 належать задоволенню.
Керуючись ст.2,14, 71-72,94,99,160 КАС України, Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов’язати Харківській обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 за 2008 р.:
• матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 2497 гр. 50 коп.;
• матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2497 гр. 50 коп.;
• винагороду за тривалу безперервну військову службу в сумі 1190 гр.;
• компенсацію втрати частини заробітку у зв’язку з порушенням строків виплати в сумі 102 гр. 22 коп. (за невиплату винагороди); в сумі 775 гр.97 коп. (за невиплату допомоги для вирішення соціально-побутових питань) і 596 гр.65 коп. (за невиплату допомоги на оздоровлення).
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду на протязі 10 днів.
СУДДЯ- В.А.ОКСЕНЕНКО.