Справа № 2-7712/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
/заочне/
03 вересня 2010 р. м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Сугачової О.О.,
за участю секретаря Нечаєвій К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа – відділ по справах молоді і сім’ї Московської районної в м. Харкові ради про розірвання шлюбу, розділ спільного майна подружжя, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду із уточненим позовом, яким просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, зареєстрований 03.09.1993р. у Московському відділу РАГС м. Харкова, актовий запис № 1403, визнати за позивачем право власності на 37,5/100 частини квартири АДРЕСА_1, як отриману у період шлюбу по праву спільної сумісної власності подружжя та визнати за позивачем право власності на 3/4 (75/100) частини вищевказаної квартири в порядку поділу майна подружжя.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що 03.09.1993р. між нею та ОСОБА_2 03.09.1993р. зареєстрований шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син – ОСОБА_3. З 2006р. з відповідачем шлюбно-сімейні стосунки припинені, спільне господарство не ведуть, подружжя втратили почуття любові і мешкають окремо, сім’я розпалась та поновлена бути не може, спроби щодо примирення марні. У період шлюбу з відповідачем придбали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, право власності зареєстроване за відповідачем. Разом з цим на підставі договору дарування від 19.06.2004р. батько подарував сину ј частину квартири, що зареєстровано на праві власності за сином в ХМБТІ, тобто ѕ частини квартири належать подружжям в рівних частках, однак відповідач відмовився від своєї частини квартири, тому ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на спільне майно подружжя у вигляді ѕ частини спірної квартири.
Відповідач при попередньому слуханні справи підтримав вимоги позову стосовно розірвання шлюбу та визнання за позивачем всього спільного майна подружжя, про що склав відповідну заяву. В подальшому в судові засідання не з’явився, будучі повідомленим судом про день та час розгляду справи належним чином, тому суд зі згоди позивача розглядає справу у відсутності відповідача, постановляючи заочне рішення, що не суперечить вимогам ст. 224 ЦПК України.
Представник третьої особи вимоги остаточного позову визнав, вважаючи, що інтереси неповнолітньої дитини при розподілу майна подружжя не порушені.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що подальше існування сім’ї неможливе, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Так, згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 03.09.1993р., актовий запис № 1405, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Московському відділі РАГС м. Харкова (а.с.5).
Як встановлено, на теперішній час сім’я фактично не існує, шлюбних відносин сторони не підтримують з 2006р., від шлюбу мають дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1, подальше спільне життя суперечить їх інтересам.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд розриває шлюб, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і зберігання шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення та фактично встановлено у судовому засіданні.
Отже, суд прийшов до висновку, що подальше існування сім’ї неможливе, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Далі, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_2 06.02.1999р., тобто у період зареєстрованого шлюбу з позивачем, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 06.02.1999р., відомостями КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»з (а.с.9,21,25).
Із договору дарування від 19.06.2004р. вбачається, що ОСОБА_2 подарував сину – ОСОБА_3 ј частину спірної квартири і за останнім зареєстроване право власності на вказану частину 05.08.2010р., що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 10,36).
Отже, спільним майном подружжя є ѕ частини квартири АДРЕСА_1
Відповідно до вимог ст. 60 Сімейного Кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до вимог ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше на визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки з боку відповідач надійшла заява, якою останній не заперечує щодо визнання за позивачем ѕ частини спірної квартири, суд вважає вимоги позову і в цієї частині обґрунтованими, які підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 60, 70 Сімейного Кодексу України та ст.ст. 208, 212-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований 03.09.1993р. в Московському відділі РАГС м. Харкова, актовий запис № 1405.
Поділити спільне майно подружжя у вигляді ѕ частини квартири АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження рішення.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя підпис
Копія вірна:
Рішення набрало чинності, оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи.
Суддя -