Справа №№ 24844/08;2-657/09;

                                                                                                                                                                                                        2-243/10

                                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                      06 жовтня 2010р.                                                                                                                     м. Харків

                      Московський районний суд м. Харкова у складі:

                   головуючого судді    Сугачової О.О.,

                   за участю секретаря  Нечаєвої К.О.,

                   розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в  м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа – опікунська рада осковської районної в м. Харкові ради і зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа – гаражно-будівельний кооператив «Уран» про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності, -

                                                                                      в с т а н о в и в:

                    Позивач звернулася до суду  з позовом до ОСОБА_2 про розподілення спільного майна подружжя між подружжям, виділивши позивачу у власність двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, виділивши у власність відповідачу НОМЕР_1 на території ГБК «Уран» по вул. Бакуліна в м. Харкові, з відповідною сплатою грошової компенсації відповідачу за перевищення вартості частини позивача; з врахуванням частини інтересів неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відступити від рівності часток спільного майна подружжя, визначивши при розрахунку розподілу майна з відповідачем частку позивача в розмірі 2/3 частини спільного майна подружжя.

                    В подальшому позивач уточнила вимоги позову, яким остаточно просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя і визнати за позивачем право власності на холодильник «LG», двокамерний, вартістю 4200грн., пральну машину «Електролюкс», вартістю 3400грн., комп’ютерний стіл, вартістю 1200грн., 2 дивани фабрики «Прогрес», вартістю 2300грн., кожний, шафа-купе, вартістю 3000грн., пилосос миючий «Томак2, вартістю 2000грн, а всього на суму 16100грн.

                    В обґрунтування вимог позивач зазначила, що з 27.06.1997р. по 11.10.2008р. знаходилась у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, від шлюбу мають доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1.  Під час шлюбу придбана двокімнатна ізольована квартира за адресою: АДРЕСА_1, де усі зареєстровані. З грудня 2008р. позивач з донькою в квартирі не мешкають із-за створення перешкод з боку відповідача. Окрім цього, за період шлюбу подружжям придбане таке майно: холодильник «LG», холодильник «Норд»; пральна машина «Електролюкс», пральна машина «Самсунг»; водонагрівач «Ардо»; плита газова «Ардо»; пилосос миючий «Томак»; кондиціонер «Самсунг»; мікрохвильова піч «Вір Пул»; терези «Кефаль»; праска «Кефаль»; телевізор «Самсунг»; три дивана «Прогрес»; дві шафи-купе «Ерідан»; стіл комп’ютерний; крісло офісне та кухонний гарнітур. Усі вказані речі знаходяться у спірній квартирі і повинні бути поділені в рівних частках. Оскільки донька позивача проживає разом із матір’ю, знаходиться на її утриманні, а аліменти які стягуються з відповідача недостатньо для виховання і утримання доньки, тому ОСОБА_1 вважає, що необхідно відійти від рівності часток і визнати за нею 2/3 частини квартири. Майно, яке просить виділити позивач відповідає половині вартості сумісного майна подружжя, що нею оцінено на суму 16100грн.

                  Відповідач в свою чергу звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1,  яким просить визнати за останнім право власності на побутову техніку, а саме: комп’ютер «Таргет 280903307; вартістю 3935,45грн.; монітор «ТЕТ 15 «Самсунг», вартістю 2218,15грн.; клавіатуру до комп’ютеру, вартістю 207,10грн.; миша комп’ютерна, вартістю 82,30грн.; музичний центр «Соні», вартістю 1150,00грн..а всього на загальну суму 7593,00грн. та визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ будівельних матеріалів на загальну суму 10000грн., із яких виготовлений гаражний НОМЕР_1 у 13 рядку на території ГБК «Уран» за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 2.

                 Обґрунтовуючи доводи зустрічного позову, ОСОБА_2 зазначив, що дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 27.06.1997р. по 11.10.2008р. З час шлюбу  подружжям придбане таке майно: комп’ютер «Таргет 280903307»; монітор «ТЕТ 15 «Самсунг»; клавіатура до комп’ютеру; миша комп’ютерна; модем до комп’ютеру; музичний центр «Сони»; кухонний комбайн «Браун»; олійний обігрівач; телевізор «Самсунг»; настільна лампа; міксер «Тефаль»; кавомолка «Тефаль»; терка   механічна «Мулінекс»; відеоплеєр «LG»; цифровий фотоапарат «Никан»; терези «Тефаль»; електрощипці «Филіпс»; два епілятори «Филіпс»; фен «Браун»; фен «Скарлет»; електробар’єр; флешки до комп’ютеру; диски комп’ютерні; набор скляної посуди; набор сковородок «Тефаль»; набор стальних каструль; набор криштальної посуди; набор скляних фужерів; набор скляних стопок; набор ножів «Бергоф»; подушки 8 шт.; маленькі подушки 4 шт.; рушники; одіяла; покривала та постільний набір. Разом з цим, усе перелічене майно самочинно вивезено ОСОБА_1 спочатку січня 2009р., у зв’язку з чим, вимушений звернутися до правоохоронних органів. Оскільки позивач має право на Ѕ частину спільного майна подружжя, поділивши вказане майно, останній і просить залишити йому комп’ютерну техніку і музичний центр. З 2006р. ОСОБА_1 є членом ГК «Уран» і подружжя за сумісні кошти збудували гаражний НОМЕР_1/13 по вул. Бакуліна в м. Харкові. Оскільки гаражний бокс не введений до експлуатації позивач  має право на Ѕ частину будівельних матеріалів. Окрім цього, ОСОБА_2 заперечує щодо збільшення частки колишньої дружини до 2/3 частини квартири, оскільки для цього відсутні законні підстави і її доводи не доведені.

                 Представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності, у повному обсязі підтримав вимоги основного позову, заперечуючи проти вимог зустрічного, вважаючи останній таким, ствердження в якому є безпідставними і не підтвердженими.

                 Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, вимоги основного позову не підтримав, посилаючись на рівність часток подружжя у спільній сумісні власності, а з боку позивача не надано доказів щодо збільшення її частки. Окрім цього, майно, яке просить поділити позивач, останньою самочинно вивезено із квартири, перелік деякого майна не відповідає дійсності, оскільки не придбалось взагалі. Просить задовольнити вимоги зустрічного позову.

                Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились.

                Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, надійшов до наступного.

                Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                Так, згідно копії свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_2 від 26.03.2008р., актовий запис № 33, зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 27.06.1997р. (а.с. 6).

                Судом встановлено, що у період шлюбу подружжям придбана двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_2

                Такий факт, підтверджений копією договору купівлі – продажу від 09.10.2001р., витягом з Державного реєстру правочинів (а.с.40,44).

                Відповідно до вимог ст. 60 Сімейного Кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

                Із копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 26.03.2002р.   вбачається, що сторони від шлюбу мають дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  (а.с. 21).

                Із копії довідки КП «Жилкомсервіс», дільниця № 35 24.09.2009р. ОСОБА_2,  ОСОБА_1  та їх донька  зареєстровані у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.98).          

                Відповідно до вимог ст. 70 ч.3 Сімейного Кодексу України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

                Вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею 2/3 частини спірної квартири, у зв’язку з тим, що з нею у спірній квартири буде мешкати малолітня дитина при відсутності у матеріалах справи доказів обов’язкових умов, зазначених діючим законодавством щодо збільшення частки майна,  не можуть бути розцінені як підстави для задоволення  позову в цієї частині.

                Відповідно до вимог ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше на визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

                Таким чином, суд прийшов до висновку, що спільне майно подружжя, придбане у період шлюбу, у вигляді квартири АДРЕСА_1 є рівними частками та належить їм на праві спільної сумісної власності.

                Далі, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів на загальну суму 10000грн., із яких виготовлений гаражний НОМЕР_1 в рядку № 13 на території ГБК «Уран», що розташований в м. Харкові по вул. Бакуліна.

                Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом гаражно-будівельного кооперативу «Уран» і володіє гаражним НОМЕР_1 на рядку № 13 по вул. Бакуліна, 2-«а» в м. Харкові (а.с. 39,118 ).

                 Із відомостей КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вищевказаний гаражний бокс не заінвентаризований і на праві власності не зареєстрований (а.с.52).

                 Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

                 Разом з цим, з боку ОСОБА_2 не надано суду доказів того, що гаражний бокс повністю збудований подружжям за кошти в розмірі 20000 грн., тому вимоги зустрічного позову у цієї частині задоволенню не підлягають.

                 Далі, із наданих суду доказів щодо вартості придбаного майна подружжя у період шлюбу відповідно до заявлених ними вимогами, встановлено, що майно, на яке просить визнати право власності ОСОБА_2 складає 7593грн., а саме: комп’ютер «Таргет 280903307; вартістю 3935,45грн.; монітор «ТЕТ 15 «Самсунг», вартістю 2218,15грн.; клавіатуру до комп’ютеру, вартістю 207,10грн.; миша комп’ютерна, вартістю 82,30грн.; музичний центр «Соні», вартістю 1150,00грн.

                 Доводи ОСОБА_2 про те, що колишньою дружиною самочинно вивезено багато кількість предметів спільного майна, яке до сьогоднішнього часу знаходиться у її користуванні, в підтвердження чого надана постанова про відмову в порушені кримінальної справи, із якої вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує щодо вивезення лише деяких предметів без їх конкретизації, не можуть бути прийняти судом як доказ, оскільки такі ствердження із зазначенням переліку предметів майна, ніякими іншими відомостями не підтверджено.

                 З боку позивача ОСОБА_1 заявлені вимоги щодо визнання за нею права власності на майно в сумі 16100грн., що складається із холодильника «LG», двокамерний, вартістю 4200грн., пральної машини «Електролюкс», вартістю 3400грн., комп’ютерного столу, вартістю 1200грн., 2 диванів фабрики «Прогрес», вартістю 2300грн., кожний, шафа-купе, вартістю 3000грн., пилососа миючого «Томак», вартістю 2000грн.

                 Між тим, в матеріалах справи є докази щодо підтвердження вартості лише холодильника «LG» в сумі 4152грн., пральної машини «Електролюкс», вартістю 2600грн., комп’ютерного столу, вартістю 1100грн., а всього на суму 7852грн. Доказів про придбання у період шлюбу іншого майна з його вартістю, на яке посилається позивач,  суду не надано. Не містять таких відомостей і матеріали справи.

                  Отже, суд оцінюючи надані докази, встановлені обставини, надійшов до висновку, що вимоги позовів підлягають частковому задоволенню на підставі належної доведеності.

                  Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

                   Керуючись ст. 60,70 Сімейного Кодексу України та ст.ст. 11,60, 88, 208, 212-215 ЦПК України, суд, -

                                                                                       в и р і ш и в:

                   Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

                   Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.

                   Визнати за ОСОБА_1 право власності на холодильник «LG» вартістю 4152грн., пральну машину «Електролюкс», вартістю 2600грн., комп’ютерний стіл, вартістю 1100грн., а всього на суму 7852грн.

                   В іншої частині вимог відмовити.

                   Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 задовольнити частково.

                   Визнати за ОСОБА_2 право власності на комп’ютер «Таргет 280903307»,  вартістю 3935,45грн., монітор «ТЕТ 15 «Самсунг», вартістю 2218,15грн.,  клавіатуру до комп’ютеру, вартістю 207,10грн.; миша комп’ютерна, вартістю 82,30грн.; музичний центр «Соні», вартістю 1150,00грн., а всього на суму 7593грн.

                   В іншої частині вимог зустрічного позову відмовити.

                   Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  судові витрати в розмірі 25 (двадцять п’ять)грн.,50коп судового збору та 15 (п’ятнадцять)грн.,00коп. на інформаційно-технічний розгляд справи.

                   Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 87 (вісімдесят сім)грн., 96 коп.  та 60 (шістдесят)грн. на інформаційно-технічний розгляд справи.

               Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отамання копії цього рішення.

                  Суддя