Справа № 2-а-48710

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., розглянувши одноособово в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Циганова Валерія Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-  

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 17 вересня  2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17 вересня 2010 року приблизно о 20 год. 30 хв. рухався власним автомобілем Шевроле Лачетті, державний номерний знак НОМЕР_1, по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ в місто Київ. Біля м. Переяслав-Хмельницький, на 44 км. зазначеної дороги, його зупинив інспектор ДАІ, ім'я та посаду якого він не розчув. Як виявилось, причиною зупинки, на думку інспектора та за його словами, стало порушення вимог пункту 11.3 Правил дорожнього руху, а саме виїзд на зустрічну смугу. На заперечення стосовно того, що він рухався у своєму ряді і перестроївся для виконання обгону автомобіля з причепом, який рухався зі швидкістю приблизно 20 км/год., але побачив зустрічний транспорт та одразу повернувся у свій ряд, інспектор відповів цинічним зауваженням, після цього зазначив, що нібито він порушив п. 10.5 правил та попросив надати документи. Хоча був певний, що причина його зупинки необгрунтована,  передав свої документи інспектору. Зазначає, що дорожньої розмітки на участку, де його було зупинено, не було, знаків, що забороняли б обгін, також не було. В момент перевірки документів інспектором було зауважено, що його талон до водійського посвідчення відсутній. (Як виявилось пізніше - він був при ньому серед інших документів). Намагався пояснити, що талон в нього є, так як завжди їздить з одним і тим же портмоне, в якому наявні всі документи, але в той час не зміг його знайти. Після цього інспектор сказав пройти за ним до службового автомобіля, в якому знаходився прапорщик Циганов Валерій Володимирович, який не звернув уваги на його заперечення та склав протокол серії All №066874 про адміністративне правопорушення від 17.09.2010 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 грн.  Зазначає, що у протоколі вказано, що штраф накладається по ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили їх для перевірки.   Наголошує, що дана скарга відноситься тільки до оскарження дій інспектора по притягненню його до відповідальності по ст. 126 КУаАП. Також зазначає, що, виявлена в нього в той час відсутність талону до ВП не може вважатись правопорушенням, оскільки, на його думку, положення Закону «Про дорожній рух» стосовно необхідності мати при собі талон до водійського посвідчення протирічить положенням міжнародного права: ст. 9 Конституції України чітко встановлює, що ч инні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України .  Вважає, що  Конвенція про дорожній рух, що була підписана Україною у складі СРСР та ратифікована Президіумом ВР СРСР 29.04.1974 року, є частиною законодавства України, положення якої привалюють над іншими, а згідно з нормами зазначеної конвенції, право на керування транспортним засобом посвідчується лише відповідним посвідченням. Також вважає, що розгляд справи на місці грубо порушує його права. В зв’язку з наведеним вважає, що в його діях немає складу правопорушення, через що просить скасувати вищевказану постанову.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.         

Відповідачу направлялась ухвала суду про відкриття скороченого провадження, копія позовної заяви з додатками, які ним отримані 22.10.2010 року, проте заперечення відповідача  чи заява про визнання позову на день розгляду справи до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Встановлено, що 17 вересня 2010 року інспектором Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Цигановим Валерієм Володимировичем складено протокол про адміністративне правопорушення серії All №066874, відповідно до якого ОСОБА_1, приблизно о 20 год. 30 хв. на 44 км. автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ керував автомобілем Шевроле Лачетті, державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи із другорядної дороги на  головну, рухався по зустрічній смузі руху, при собі не мав талона, що додається до посвідчення водія, чим порушив п. 10.5.  та п. 2.1 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 358714 від 17 вересня 2010 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 грн.  /а.с. 19/.

Відповідно до ст. 251 КУпАП  доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків,  показаннями  технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,  а також іншими документами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Законодавчою основою для прийняття актів, які регулюють питання адміністративної відповідальності, є Конституція України. Основним джерелом норм, які встановлюють адміністративну відповідальність, є Кодекс України про адміністративні правопорушення. Паралельно з ним діють закони України.

Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Зі ст. 2 Закону України «Про дорожній рух» вбачається, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

         Відповідно до ст.15 зазначеного Закону право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії і талоном до посвідчення водія транспортного засобу. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія.  Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

           Відповідно до п.2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.11.2001 р., зі змінами та доповненнями, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення.

Ст. 9 Конституції України встановлює, що ч инні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, с частиною національного законодавства України.

Ст. 41 ч.1. а) Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 , яка набрала чинності   21.05.1977 року, передбачає,що кожен водій має мати посвідчення водія.

З аналізу українського законодавства (ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України від 22 грудня 1993 року «Про міжнародні договори України» тощо) можна дійти певних висновків: Україна визнає пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішньодержавного права; якщо належно укладеним міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, котрі встановлені законодавством України, то застосовуються норми міжнародного договору. Це правило міститься в багатьох законах України, прийнятих в останні роки, - міжнародні договори, згода на обов»язковість котрих дана Верховною Радою України, стають частиною її внутрішнього («національного») законодавства. Також воно конкретизовано у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 жовтня 1996 року «Про застосування Конституції України під час здійснення правосуддя», відповідно до якої суд не може застосовувати закон, який регулює правовідносини, котрі розглядаються, інакше, ніж це вказано у міжнародному договорі. В Україні визнається пріоритет міжнародного права над національним, що випливає з Декларації про державний суверенітет України, Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України», підтверджується фактом її входження до Ради Європи. Відповідно до п.2 ст.17 Закону України «Про міжнародні договори України» при розбіжності правил міжнародного договору України з правилами її внутрішньодержавного законодавства мають застосовуватися правила міжнародного договору.

Оцінивши наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а постанова серії АІ № 358714 від 17 вересня 2010 року  підлягає скасуванню.

 Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись Конституцією України, Конвенцією про дорожній рух,  Постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 жовтня 1996 року «Про застосування Конституції України під час здійснення правосуддя»,  ст.ст. 2, 7, 251, 254-258 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 10, 11,  69-70, 182-2 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов   ОСОБА_1 до інспектора Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Циганова Валерія Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.  

Скасувати постанову серії АІ № 358714 від 17 вересня 2010 року  інспектора Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Циганова Валерія Володимировича про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 гривень на ОСОБА_1 .

Повернути ОСОБА_1  з Державного бюджету України, сплачений судовий збір у сумі  03 (три) грн. 40 коп.  

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                      Г.О. Матійчук