Справа № 2-а-270/2010 р.                        

ПОСТАНОВА

іменем України

18 листопада 2010 року Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого – судді Яворської Н.І.,

при секретарі судового засідання  Себестьянській І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Снігурівка в порядку адміністративного судочинства адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 в листопаді 2010 року пред'явила в суд позовну заяву до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області (далі УПФ) про визнання дій УПФ протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2008-2010 роки в розмірі 4321,58 грн.  

Свої вимоги обґрунтувала тим, що належить до соціальної категорії «дитина війни», та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року (далі Закон № 2195-ІV), має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідач указану вимогу Закону № 2195-IV не виконав. У 2008, 2009 та 2010 роках виплати проведені у меншому розмірі, що обмежило право позивача на соціальний захист та достатній життєвий рівень.

При зверненні до відповідача в жовтні 2010 року, в проведенні перерахунку вказаної соціальної виплати відмовлено.

Посилаючись на наведені обставини, позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволення позовних вимог, посилаючись на обов’язок Управління ПФУ проводити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії дітям війни.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в письмовому повідомленні просив справу слухати без представника УПФ, в запереченні на позов вимоги позивачки не визвав, пославшись на відсутність порядку визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», а також фінансового незабезпечення із Державного бюджету Пенсійного фонду по згаданим виплатам.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та згідно пенсійного посвідчення за № НОМЕР_1 відноситься до соціальної категорії «дитина війни» в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

З 22.05.2008 року відновлена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI та ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» №2154-VІ від 27.04.2010 р. було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 та 2010  роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009, 2010 роках розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни».

Як на 2008 рік, так і на  2009,  2010 роки є діючою стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

На підставі вказаної норми відповідачем проводяться виплати «дітям війни» в 2008, 2009, 2010 рр.

Позивачці за 2008 -2010 роки частково виплачено підвищення до пенсії.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них повинен був діяти відповідно до вимог статті 6 Закону України № 2195-IV і виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року без обмеження строком.

Оскільки УПФ   перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно зі статтею 6   Закону № 2195-IV позивачці не провело, чим допустило протиправну бездіяльність, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивачки щодо періоду здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії як «дитині війни», суд враховує нормативні положення ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Позивачка звернулася в суд 5 листопада 2010 року, просить зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за 2008, 2009, 2010 роки. Заяви про поновлення строку звернення до суду, доказів про поважність його пропуску не надала.

Приймаючи до уваги, що вид платежу, такий як підвищення до пенсії «дітям війни», є регулярного соціальною виплатою, про розмір якої позивачка повинна дізнатися, отримуючи щомісячно пенсію, а також враховуючи час звернення позивачки до адміністративного суду за захистом своїх прав ( 19 жовтня 2010 року), суд вважає що позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому - задоволенню в межах строку звернення до адміністративного суду за період з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2010 року без зобов'язання відповідача про виплату визначеного у заяві розміру доплати, постільки такі розрахунки мають бути проведені спеціалістами УПФУ у Снігурівському районі за наявності спеціальних знань.

Посилання відповідача у запереченні про те, що законодавчо не визначено який розмір мінімальної пенсії за віком слід застосовувати для розрахунку підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни, а також на відсутність бюджетних коштів для забезпечення   доплат до пенси дітям війни не є переконливими і суд не бере їх до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань покладених на УПФ законодавством, а величина мінімального розміру пенсії за віком встановлена частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, так як чинним законодавством не встановлено іншого.

При постановлені постанови суд брав до уваги ст. ст. 3, 22, 46, 48, 152 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 158-161 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру  встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і провести  відповідні виплати з урахуванням виплачених сум..

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Снігурівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя