Справа № 2-1101-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Соколової В.В.
при секретарях Березенко В.В., Соколюк О.П.,
розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом’янська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Орган опіки та піклування Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування жилим приміщенням та цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1 про скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -
В С Т А Н О В И В :
09.06.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 та його малолітньої дитини ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є наймачем двох кімнат в спірній квартирі, де крім неї зареєстровані ОСОБА_2 та його малолітня дитина ОСОБА_3, які не проживають за місцем реєстрації з 2004 року, не несуть витрат на утримання житла та сплату комунальних послуг.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 18.02.2009 року, постановленому в заочному порядку, було задоволено позов ОСОБА_1, визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1(а.с.55-56). Проте, Ухвалою суду від 22.12.2009 року вказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку(а.с.94).
11.02.2010 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права користування спірним житловим приміщення та вселення, з підстав наявності перешкод у користування ним, які чиняться ОСОБА_1 (а.с.109-110). Ухвалою суду від 11.02.2010 року вказаний позов був прийнятий до проводження та об’єднаний з первісним позовом ОСОБА_1 (а.с.116).
Також Ухвалою суду від 03.08.2010 року вказану справу було об’єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2 до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1 про скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло. Згідно даних позовних вимог ОСОБА_2 просить скасувати розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, а саме 69/100 частин квартири АДРЕСА_1 виданого на ім’я ОСОБА_1, з підстав скасування заочного рішення суду від 18.02.2009 року, що унеможливлює приватизацію на одну особу (а.с.148,159-160).
В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити первісний позов, в задоволенні позовів ОСОБА_2 просила відмовити з підстав викладених у її позові.
ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували проти первісного позову з підстав викладених у зустрічних позовних вимогах.
Солом’янська районна в м. Києві державна адміністрація свого представника в судове засідання не направили, листами від 29.10.2008 року та 27.07.2010 року просили слухати справу у його відсутності (а.с.14,171-172,203)
Орган опіки та піклування Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації листом від 19.02.2010 просили врахувати інтереси малолітньої та розглянути справу у відсутності їх представника (а.с.131-132,193-194)
Суд, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи та наявні докази, вважає, первісний позов не обґрунтованим, а зустрічні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, і, відповідно, задоволенню підлягають вимоги ОСОБА_2 до Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1 про скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Рішенням Жовтневого районного суду м. Києва від 05.07.1994 року було розділено житлове приміщення в АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_1 з усіма залежними від неї особами та ОСОБА_2 кімнати площею 18,2 кв.м. та 9 кв.м. (а.с.105).
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 25.02.2004 року в задоволенні аналогічного позову ОСОБА_1 було відмовлено та вселено ОСОБА_2 в спірну квартиру.
Даним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 з літка 1997 року не проживає в спірній квартирі з поважних причин, оскільки з позивачкою склалися негативні стосунки, внаслідок чого він був змушений проживати в іншому місці (а.с.52-53).
В судовому засіданні встановлено, що вказане рішення суду було виконано. 29.06.2004 року ОСОБА_2 був вселений у спірне приміщення, проте в той же день виник конфлікт з ОСОБА_1 в зв’язку з чим він залишив спірне приміщення.
Згідно довідки форми № 3 від 02.06.2008 року на спірній житловій площі, яка є неприватизованою, зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 (а.с.9). А згідно аналогічної довідки датованої 2009 роком зареєстрованою значиться лише ОСОБА_1 (а.с.175).
Також судом встановлено, що 06.05.2009 року ОСОБА_1 на підставі Розпорядження органу приватизації № 43299 було видане свідоцтво про право власності на житло, а саме 69/100 частин АДРЕСА_1(а.с.208). На підставі даного свідоцтва Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 69/100 частин АДРЕСА_1(а.с.134).
З матеріалів приватизаційної справи вбачається, що приватизація була проведена на одну особа ОСОБА_1 (а.с.173-178)
Таким чином приватизація спірної житлової площі на одну особу - ОСОБА_1 була наслідком дії заочного рішення суду від 18.02.2009 року, яке було скасовано 22.12.2009 року.
Факт відсутності ОСОБА_2 та його малолітньої доньки ОСОБА_3 за місцем реєстрації понад шестимісячний термін підтверджується актами від 05.02.2008 року, 05.05.2008 року, 12.05.2008 року, 16.05.2008 року, затверджених директор КП «Індустріальне» з яких вбачається, що на момент перевірки спірної квартири комісією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ній не знаходились (а.с.5-8) та даними дитячої клінічної лікарні Солом’янського району м. Києва ОСОБА_3 на обліку не перебуває, за медичною допомогою не зверталась (а.с.37,44). А також показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які дали свідчення про те, що ОСОБА_1 проживає одна у спірній квартирі. Ні ОСОБА_2 ні його дитину ОСОБА_3 вони у спірній квартирі не бачили, а про родинні стосунки ОСОБА_3 даним свідкам не відомо.
Проте, сам факт відсутності за місцем реєстрації ОСОБА_2 в судовому засіданні не оспарювався, але доводились, зокрема, поважність причин відсутності, а саме наявність вкрай негативних відносин між сторонами, що унеможливлює їх спільне проживання.
Так, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, які є рідними сестрами ОСОБА_1., дали покази про наявність вказаних обставин, зазначивши про наявність у ОСОБА_1 даних про фактичне місце проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_9, який є наймачем другої частини спірної квартири, батьком ОСОБА_2 та колишнім чоловіком ОСОБА_1, також підтвердив наявність перешкод у користуванні квартирою, які мають вираз у створенні конфліктних ситуацій ОСОБА_1. Також свідок засвідчив про наявність речей ОСОБА_2 у кімнаті виділеній в його користування.
Свідки ОСОБА_10 (дружина ОСОБА_2) та ОСОБА_11 (сестра ОСОБА_10) дали свідчення про наявність вкрай негативних відносин між сторонами, що змушує ОСОБА_2 з метою уникнення конфліктів проживати у складних побутових умовах у тещі, і лише періодично відвідувати спірну квартиру у відсутність ОСОБА_1. Також свідки вказали на те, що кожного року на поминальні дні вони зустрічаються з ОСОБА_1 на цвинтарі, а тому її твердження під час постановлення заочного рішення про відсутність даних про фактичне місце проживання ОСОБА_2 вважають такими, що не відповідають дійсності.
Судом встановлено, що оплата комунальних послуг за період 2004-2010 рр., згідно квитанцій проводиться як ОСОБА_1 (а.с.24-27), так і ОСОБА_2 з відмітками «за дві особи» та «борг» (а.с.74-87). А тому посилання ОСОБА_1 на Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 13.02.2004 року яким з неї та ОСОБА_2 стягнуто суму заборгованості за комунальні послуги та яке виконувалось в примусовому порядку шляхом списання коштів з її особового рахунку(а.с.99,100-103) лише частково відповідає дійсності.
Згідно довідки № 2219 від 10.11.2010 року видана виконкомом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області малолітня ОСОБА_3 не зареєстрована за місцем реєстрації матері ОСОБА_10 (а.с.222). А з Акту обстеження житлових умов за фактичним місцем проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 25.10.2010 року вбачається, що на 50 кв.м. проживає 6 осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про поважність причин відсутності ОСОБА_2, ОСОБА_3 за місцем реєстрації, а саме в зв’язку з наявністю вкрай негативних відносин з ОСОБА_1, що унеможливлює їх спільне проживання. Крім того, ОСОБА_2 здійснюються витрати на утримання спірної житлової площі. Таким чином, відсутні правові підстави, визначені ст.ст. 71,72 ЖК України, для визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Згідно ст. 9 ч. 3 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов’язки,що випливають з найму жилого приміщення. А в порядку ст. 65 ч. 2 ЖК України особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Таким чином суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним та його малолітньою дитиною права користування житловим приміщення в АДРЕСА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про вселення у спірне житлове приміщення суд приходить до висновку про неможливість їх задоволення, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 має ключі від спірної квартири, та має вільний доступ.
Відповідно до ст. 65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.
В порядку ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу, а саме ч. 1 – зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 5 ч. 4,5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. А в порядку ч. 1 цієї статті до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Згідно ст. 8 ч. 11 вказаного Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та кімнат (гуртожитків) державного житлового фонду, вирішуються судом.
Таким чином суд приходить до висновку, що розпорядження органу приватизації Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації № 43 від 06.05.2009 року та видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло – 69/100 квартири АДРЕСА_1 - від 06.05.2009 року № 43299 видане на ім’я ОСОБА_1 порушує законні права ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3, а тому підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
Керуючись ст.ст. 9,64,65-1,71,72 ЖК України, ст.ст.203,215 ЦК України, ст. 5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 3,8,10,11,61,88,209,212-215,218 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом’янська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням – відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Орган опіки та піклування Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування жилим приміщенням та вселення – задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Позов ОСОБА_2 до Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1 про скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло – задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло – 69/100 квартири АДРЕСА_1 - від 06.05.2009 року № 43299 видане на ім’я ОСОБА_1 Відділом приватизації державного житла Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації.
Заходи забезпечення позову у вигляді арешту на кімнати площею 9 кв.м. та 18,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, вжиті згідно ухвали Солом’янського районного суду м. Києва від 11.02.2010 року - скасувати з дня вступу рішення в законну силу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: