Справа № 2-9514/10

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2010 року           Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської  області в складі:     головуючого                       Грицака Р.М.                                        

        за участю секретаря             Семяоніді В.А.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації про визнання права власності та зобов’язання погодження реєстрації автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської  обласної державної адміністрації про визнання права власності та зобов’язання надати погодження на реєстрацію за позивачем права власності на автомобіль марки «Форд Екскорт 1,8 D», 1996 року випуску, кузов №НОМЕР_2 та в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що він успадкував вказаний автомобіль після смерті свого батька ОСОБА_3, якому автомобіль був подарований як інваліду за цільовою гуманітарною допомогою, а відмова відповідача Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації  надати письмове погодження на реєстрацію за ним права власності на автомобіль позбавляє його можливості перереєструвати автомобіль в органах ДАІ та користуватись ним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.

 Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак подав суду письмові заперечення, згідно яких  вказано, що Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації позов не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» №999 від 19 липня 2006 року передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) управлінню праці та соціального захисту населення. Тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлення заочного рішення, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до  задоволення з наступних підстав.

27.08.2003 року громадянин Німеччини ОСОБА_4 подарував через Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації   легковий автомобіль марки «Форд Екскорт 1,8 D», 1996 року випуску, кузов №НОМЕР_2 як гуманітарну допомогу для ОСОБА_3.

Даний автомобіль згідно митної декларації надійшов 10.12.2003 року з Німеччини як гуманітарна допомога для передачі інваліду ОСОБА_3 згідно дарчої від 27.08.2003 року.  

ОСОБА_3 набув у власність даний автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ТЕІ № НОМЕР_2, виданим  РЕВ м. Кременець ДАІ ГУ УМВСУ 07.03.2004 року.  

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № НОМЕР_3.  Позивач  ОСОБА_1 є сином   померлого ОСОБА_3

Суд вважає, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України, прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки проживав разом із померлим. Тому з огляду на те, що ОСОБА_3 на час своєї смерті був власником спірного автомобіля, його право власності на дане майно перейшло у порядку спадкування до позивача.

Представник відповідача Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації в письмових запереченнях  на позовну заяву зсилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»  №999 від 19 липня 2006 року, п. 41 якого передбачає, що після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) управлінню праці та соціального захисту населення і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

Однак, відповідно до ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В зв’язку з цим суд вважає, що положення постанови Кабінету Міністрів України №999 від 19 липня 2006 року не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки інвалід ОСОБА_3 набув право власності на спірний автомобіль згідно договору дарування від 27.03.2003 року, тобто до прийняття вказаної постанови Кабінету Міністрів України, та йому як власнику було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

При цьому, станом на момент набуття ОСОБА_3 права власності на вказаний автомобіль, порядок забезпечення інвалідів автомобілями визначався іншим нормативним актом – постановою Кабінету Міністрів №999 від 8 вересня 1997 року, п. 37 якої передбачав, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, внаслідок відмови відповідача Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації  у надані позивачу дозволу на перереєстрацію автомобіля марки «Форд Екскорт 1,8 D», 1996 року випуску, кузов №НОМЕР_2 порушено право власності позивача.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення шляхом визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль та зобов’язання Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації надати позивачу погодження на реєстрацію за позивачем права власності на автомобіль марки «Форд Екскорт 1,8 D», 1996 року випуску, кузов №НОМЕР_2,  реєстраційний номер НОМЕР_1.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215, 294 ЦПК України, ст. 22 Конституції України, ст. ст. 16, 391, 392, 1216-1218, 1261 Цивільного кодексу України, Кабінету Міністрів №999 від 8 вересня 1997 року Кабінету «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки  «Форд Екскорт 1,8 D», 1996 року випуску, кузов №НОМЕР_2,  реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 погодження на реєстрацію права власності на автомобіль марки «Форд Екскорт 1,8 D», 1996 року випуску, кузов №НОМЕР_2,  реєстраційний номер НОМЕР_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий                 підпис                 Р.М. Грицак