Справа № 2-1318/10-0408 .
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2010 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу складі:
головуючого – судді Сільченко В.Є.
при секретарі – Коптєвій І.В..
за за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача Коваленкова Ю.В.
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1, до Комунального підприємства» Криворізька профдезинфекція Дніпропетровської обласної ради» про визнання незаконним наказу про звільнення , , суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання наказу про звільнення незаконним. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що працювала в комунальному підприємстві «Профдезинфекція», яке було перейменоване в Комунальне підприємство «Криворізька профдезинфекція Дніпропетровської обласної ради», 03.08.2009 року її було звільнено з комунального підприємства «Профдезинфекція» на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України з підстав того, що вона не отримала посвідчення та допуск до робіт, пов`язаних з транспортуванням, зберіганням, застосуванням і торгівлею пестицидами і агрохімікатами. Вважає даний наказ незаконним. На позовних вимогах наполягає, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні позивачка та представник позивачки позов підтримали. Пояснили, що Наказ № 6-к від 03.08.2009 року про звільнення з комунального підприємства «Профдезинфекція» ОСОБА_1 є незаконним з наступних підстав: п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України не передбачає звільнення з передбачених наказом підстав, крім того згідно ст. 43 Кодексу законів про працю України для звільнення з підстав, передбачених п. 2 ст. 42 Кодексу законів про працю України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового комітету - представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Такої згоди профспілкова організація не надавала. Позивачка неодноразово зверталась до відповідача в комісію по трудових спорах, але відповідач змінив своє місце розташування, про що їй стало відомо у лютому 2010 року і відповідач повідомив позивачку , що комісії по трудових спорах на підприємстві нема, тому представник позивачки просив вважати пропуск строку звернення в суд вчиненим з поважних причин. Представник позивачки просив суд визнати наказ № 6-к від 03.08.2009 року про звільнення з КП «Профдезинфекція» ОСОБА_1 незаконним та поновити ОСОБА_1 на роботі.
Представник відповідача – КП «Криворізька Профдезинфекція Дніпропетровської обласної ради» позов не визнав в повному обсязі, вказавши, що звільнення ОСОБА_1 було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Третя особа на боці відповідача, також заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Крім того, на їх думку, позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вислухавши пояснення свідків, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Відповідно до вимог ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України (КЗПП України), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно ч.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» ( із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 ( v0004700-94 ) від 01.04.94, № 18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95, № 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 ), передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Відповідно до акту від 10.09.2009 року, позивач отримала трудову книжку після її звільнення 10.09.2009 року, а з позовом звернулася до суду лише 04.03.2010 року, тобто з пропущенням встановленого ст.233 КЗПП України строку.
З позову та матеріалів справи вбачається, що позивач мала наміри вирішити питання про поновлення на роботі шляхом звернення до Комісії по трудовим спорам підприємства (КТС), у зв’язку з чим пропустила встановлений строк звернення до суду, який просить поновити.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та документи, суд вважає, що поновлення строку неможливе з наступних підстав:
Відповідно до ст.225 КЗПП України, працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно ч.2 п.4 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи трудові спори, суд з'ясовує і причини пропуску, зокрема, тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП).
Суд вважає, що позивач дізналася про порушення її прав з моменту звільнення та отримання трудової книжки 10.09.2009 року, що підтверджується складеним на підприємстві актом (мається в матеріалах справи).
Таким чином, строк для звернення до КТС для вирішення питання про поновлення на роботі скінчився 10.12.2009 року.
Відповідно до матеріалів справи, а саме – копії відповіді від 14.02.2010 року відповідача на скаргу про визнання незаконним наказу про звільнення ( мається в матеріалах справи, надана позивачем у якості додатку до позову) та довідки з копією (витяг) журналу вхідної кореспонденції відповідача, від позивача до відповідача письмових звернень до 10.12.2009 року не надходило.
Єдине звернення за період з 03.08.2009 року по 10.03.2010 року – скарга до КТС підприємства - датована 18.01.2010 року, тобто направлена з порушенням встановленого ст.225 КЗПП України тримісячного строку.
Ствердження позивача про неодноразове звернення до відповідача з іншими письмовими зверненнями належним чином доказами не підтверджено, а тому не може бути прийняте до уваги судом.
Таким чином, суд доходить до висновку про пропуск встановлених ст.ст 225, 233 КЗПП України строків для звернення до КТС підприємства та до суду (тримісячний та місячний строки відповідно) та про відсутність поважних причин пропуску вказаних строків.
Згідно ч.3 п.4 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 203 ЦПК України, ст.ст. 233, 255 КЗпП України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізька профдезинфекція Дніпропетровської обласної ради» – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду морже бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу .
Суддя :