РІШЕННЯ Справа № 2-3737-1/09
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2-1797-1/10
04 листопада 2010 року Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого-судді Петренко Н.О.
при секретарі Захарченку В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва про виділ майнової частки в натурі -
встановив:
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 має право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2008року. Відповідачі по справі мають: ОСОБА_3 має право власності на 7/12 частин даної квартири, ОСОБА_4 має 1/3 частину спірної квартири. Спірна квартира складається з трьох кімнат загальною площею 56,98 кв.м.: 12,3 кв.м; 17,1 кв.м.; 10,3 кв.м. У зв»язку з тим, що сину позивача належить 1/12 частина квартири( 4,75 кв.м.) просить суд виділити її сину його частку в натурі. Оскільки у квартирі немає кімнати площею 4,75 кв.м., просить суд виділити йому кімнату площею 10,3 кв.м. Різниця між площею кімнати 10,3 кв.м. та належною часткою сину позивача складає 6,45 кв.м., оскільки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи вартість 1 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 становить 2 504,00 грн. Різниця між кімнатою 10,3 кв.м. та належною часткою ОСОБА_2 у квартирі дорівнює 16 150,08 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд виділити ОСОБА_2 кімнату площею 10,3 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 у м. Києві. Припинити право на частку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 6,45 кв.м. у кімнаті 10,3 кв.м. та стягнути з ОСОБА_1, як законного представника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 різницю вартості квадратних метрів у розмірі 16 150,80 грн. Свої вимоги представник позивача мотивує ст.365 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник позов не визнали та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Пояснили суду, що позивач зробила примітивні розрахунки із загальної площі квартири. 1/12 частина становить 3,3 кв.м. від жилої площі квартири 39,7 кв.м., 17,28 -це площа приміщень загального користування, а відповідно ОСОБА_2 належить 1,45 кв.м. приміщень загального користування. Площа найменшої кімнати складає 10,3 кв.м., що на 7 кв.м. більше жилої площі, що відповідає розміру частки ОСОБА_2 Частка позивача не дозволяє виділити її в натурі із спільного майна в силу ст.183 ЦК України( квартира є неподільною). Просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
Представник третьої особи надав суду лист №20-3068 від 27.10.2010 року з проханням слухати справу у відсутність представника та винести рішення в інтересах та на користь дитини.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд вирішує спір між сторонами відповідно до вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України в межах заявлених вимог та наданих доказів.
В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 має право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2008 року. Відповідачі по справі мають: ОСОБА_3 має право власності на 7/12 частин даної квартири, ОСОБА_4 має 1/3 частину спірної квартири. Спірна квартира складається з трьох кімнат загальною площею 56,98 кв.м.: 12,3 кв.м; 17,1 кв.м.; 10,3 кв.м.. Відповідачі по справі постійно проживають у спірній квартирі, іншого житла у них немає. Тоді як позивач не проживає та ніколи не проживала у даній квартирі. Можливості поділу та виділу частки в натурі не існує, оскільки частка позивача по справі є незначною і їй не відповідає жодне з приміщень квартири. У даній квартирі не існує приміщень із самостійними виходами.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04. 10.1991 року №7, п.60 Правових позицій, висловлених судовою колегією у цивільних справах Верховного Суду України у зв»язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника(учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або їх можна переобладнати в такі квартири.
Як вбачається з матеріалів справи такий виділ частки в натурі є технічно не можливим.
Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2. річ є не неподільною;
3. спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.
Представник позивача мотивує вимоги позивача саме даною статтею ЦК України. З матеріалів справи видно, що саме частка позивача є незначною і саме йому тоді належить, у відповідності до даної статті Закону, сплатити кошти за його частку у спільному майні.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим(частина друга ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Враховуючи докази, оцінку яким суд дав вище, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 є необгрунтованими на законі та не доведеними матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10,11, 30, 60, 212-215, 218 ЦПК України та ст. ст. 183, 365, 364 ЦК України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва про виділ майнової частки в натурі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.
Суддя: