АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7195/2010
Категорія 30 Головуючий по 1 інстанції
Матвієнко М.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Ювшин В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2010 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі
головуючого: Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М.І.
при секретарі Петренко С.П.
прокурора Пащенко С.М.
адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Золотоніського міжрайонного прокурора Черкаської області на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2010 року по справі за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах Держави в особі Привітненської сільської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів,-
в с т а н о в и л а :
Золотоніський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Привітненської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів, посилаючись на те, що постановами Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого п «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про боротьбу з корупцією» накладено стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_4 в сумі 850 грн., на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 255 грн. на кожну. Зазначені постанови суду набрали законної сили. Позивач вважає, що відповідачі внаслідок неправомірних дій завдали державі шкоду в розмірі 2 749 грн. 51 коп., яку просив стягнути солідарно з відповідачів на користь Привітненської сільської ради.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено внаслідок його необґрунтованості.
В апеляційній скарзі Золотоніський міжрайонний прокурор просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2010 року та ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги, так як вважає, що рішення незаконне, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів переходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 УПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не повно відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується не на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Привітненької сільської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відповідачі не можуть нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну шкоду, так як відповідно до чинного законодавства та відповідних роз’яснень, штатну чисельність працівників та розміри їх посадових окладів встановлює сесія сільської ради, а не конкретні посадові особи органу місцевого самоврядування, якими є відповідачі.
Проте такі висновки суду першої інстанції є помилковими та не відповідають встановленим обставинам.
Постановами Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2010 року сільського голову Привітненької сільської ради ОСОБА_4, бухгалтера Привітненнської сільської ради ОСОБА_6 та спеціаліста землевпорядника Привіненської сільської ради ОСОБА_5 визнано винними за вчинені корупційні діяння, визначених Законом України «Про боротьбу з корупцією» за те, що сільський голова ОСОБА_4 своїм розпорядженням перевищили рекомендовану кількість посад передбачену штатним розписом, внаслідок чого землевпоряднику незаконно виплачені грошові кошти в сумі 2749 гривень 51 коп. Бухгалтером сільської ради ОСОБА_6 здійснено нарахування та виплату заробітної плати землевпоряднику з перевищенням рекомендованої кількості посад передбачених штатним розписом, внаслідок чого землевпоряднику незаконно виплачено 2749 гривень 51 коп. Землевпорядник ОСОБА_5 працювала на посаді землевпорядника сільської ради на повній ставці та незаконно отримала 2749 гривень 51 коп. Зазначені постанови відповідачами не оскаржені, призначене судом покарання за корупційні діяння в вигляді штрафів ними сплачені, а тому дані постанови перебувають в законній силі.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За таких обставин не підлягають до доказування питання чи мали місце ці дії та чи вчинені вони відповідачами по справі. Але суд першої інстанції в порушення вимог ч. 4 ст.61 ЦПК України встановив інші обставини, хоча вони відповідно до вимог закону не повинні встановлюватись, так як вже визнані встановленими. При таких обставинах вина відповідачів в незаконній виплаті та отриманні 2749 гривень 51 коп. є доведеною.
Разом з тим, зазначені збитки заподіяні відповідачами при виконанні ними своїх трудових обов’язків. Пленум Верховного Суду України в ч. 3 п. 17 постанови №14 від 29.12.1992 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»роз’яснив, що до прямої дійсної шкоди, заподіяної зазначеними вище діями, можуть бути віднесені: суми незаконно нарахованої заробітної плати і премій, зайві виплати у вигляді штрафу, накладеного відповідними органами, вартість пального і мастил, сировини, напівфабрикатів і інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт.
Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Питання відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов’язків, врегульовано нормами глави ІХ КЗпП України, а тому відповідно до ст. 9 ЦК України такі питання не повинні вирішуватись за нормами цивільного законодавства. Прокурором поставлено питання про відшкодування заподіяної шкоди при виконанні трудових відносин за загальною нормою цивільного права (ст. 1166 ЦК України), тоді як дані питання повинні вирішуватись за спеціальною нормою трудового законодавства. Самостійно змінити підстави позовних вимог колегія суддів не має правових підстав, а тому в задоволенні позовних вимог прокурору по заявленим ним підставам необхідно відмовити.
При таких обставинах апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, так як суд першої інстанції при встановленні обставин справи допустив неправильне застосування норм процесуального права в частині доведеності вини відповідачів, а рішення суду першої інстанції до зміни. Але з підстав заявлених прокурором позов не підлягає до задоволення, так як дані питання застосування матеріального права регулюються не загальною нормою цивільного законодавства, а спеціальною нормою трудового законодавства.
Керуючись ст. ст. 301, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Золотоніського міжрайонного прокурора Черкаської області на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2010 року задоволити частково.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2010 року змінити.
Золотоніському міськрайонному прокурору відмовити в позові по заявленим ним підставам в інтересах держави в особі Привітненької сільської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення коштів.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.І. Ювшин