Справа № 22-ц-6457/10р. Головуючий першої інстанції Єгорова Н.І.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Величковській В.С.,
за участю позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2010 року за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_3
про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИЛА:
21 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 22 419 грн., що еквівалентно 2800 доларів США та судових витрат.
Позивач зазначав, що 07 грудня 2007 року він надав у борг відповідачки 2800 доларів США, про що була складана розписка в присутності двох свідків. Термін повернення вказаної суми був оговорений до 31 січня 2008 року, але відповідачка борг не повернула.
Посилаючись на вказане, позивач просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з відповідачки на користь позивача 22 419 грн. за договором позики, 224 грн. 20 коп. судового збору та 120 грн. витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та направити справу на новий розгляд. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, не відповідає дійсним обставинам справи та постановлено з порушенням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач надав суду розписку з якої впливає, що ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_2, в присутності двох свідків, 2800 дол. США із зобов’язанням повернути вказану суму в строк до 31 січня (а.с. 7).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідачка видала позивачу розписку про позичені гроші.
За правилами ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов на вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій саме кількості, такого самого роду та такій саме якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від пред’явлення позикодавцем вимоги про те, якщо інше не встановлено договором.
До цього часу відповідачка не повернула ОСОБА_2 позику в зв’язку з чим, за правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, наступають наслідки порушення договору позичальником відповідно до вимог ст. 626 ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що вищезазначену розписку вона не складала та грошей від позивача не отримувала, є безпідставними.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 20 травня 2010 року, відповідачка посилалась на наявність у неї коштів для придбання житлового будинку, які вона мала від продажу своєї квартири та написання розписки ОСОБА_4 за меблі.
Між тим, відповідачкою не надані суду будь-які докази в підтвердження своїх заперечень. Навпаки, вказані заперечення спростовуються показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були допитані в суді першої інстанції та які підтвердили факт отримання відповідачкою коштів в борг від ОСОБА_2 і надання нею про це розписки (а.с. 21-22).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (ст. 61 ЦПК).
Інші доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним, не відповідає дійсним обставинам справи та постановлено з порушенням норм процесуального права, є неогрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами, які оцінювались ним за правилами ст. 212 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити , а заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий
Судді