Справа № 2-11382/10                                                                                      

                                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             07 вересня 2010 року                                                                                                            м. Харків

           Московський районний суд м. Харкова  в складі:

           головуючого судді Сугачової О.О.,

           за участю секретаря Нечаєвої К.О.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов’язання до вчинення дій, -

                                                               в  с   т   а   н   о   в  и  в:

           Позивач звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, яким просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, провести відповідні нарахування і виплати на  її користь недоплачену позивачу, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за період з 01.01.2008р. до 31.12.2009р.

          Обґрунтовуючи доводи позову позивач зазначив, що належить до категорії громадян «Діти війни», перебуває на обліку у відповідача. З боку відповідача нараховується та виплачується щомісячне підвищення до пенсії у 2008 і 2009р. р. в  розмірі меншому ніж передбачено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». 11.03.2010р. звернувшись до УПФ в Московському районі м. Харкова із заявою про перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, однак відповідачем відмовлено на підставі того, що такі нарахування та виплати провадяться правомірно, у відповідності  до Постанови КМУ від 28.05.2008р. за № 530.

          Представник відповідача надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

          Сторони звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності.

                   Суд дослідивши і оцінивши надані докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

          Судом  встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до положень  ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

      Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008р. визнано неконституційними положення ст. 67 розділу 1 п.п. 2-4,6-8, 10-18, підпунктів п.19, п.п.20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12,  п.35, п.п. 36-100 розділу 2 « Внесення змін до деяких законодавчих актів України», п.п. 41 розділу 2 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік».

       Рішення Конституційного Суду України у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

            Отже, з 22.05.2008р.  відповідач повинен нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла до 01.01.2008р., оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

      Разом з цим, до 22.05.2008 р., тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008р., з урахуванням  п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р. задоволенню не підлягають.    

          Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

           Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

                   Відповідно до ч.2 ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами КМУ.

                  Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

                Отже, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30Ї мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з проведенням відповідних виплат за 2009 рік з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

                Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішень Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача з моменту ухвалення та дії зазначених рішень є противоправною та такою, що порушує права позивача.

         Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

         Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

         З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

       Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

       Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідача за місцем проживання позивача.

       Відповідно до ст.ст. 15, 16  ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

       Отже, вимоги позову підлягають  частковому задоволенню.

        Відповідно до правил ст.. 84,88 ЦПК України судові витрати та витрати на правову допомогу повинні бути стягнуті із відповідача розмірно із задоволеними вимогами на підставі наданих доказів.

       Керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст. 4,10,11,27,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд –

                                                                  п  о  с  т  а  н  о  в  и  в:

         Позов ОСОБА_1   задовольнити частково.

         Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1       з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати  з 22.05.2008р.  до  31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

        В іншої частині позовних вимог відмовити.

        Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 08,50 грн. судового збору та 37 (тридцять сім) грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

      Суддя