Справа №22-ц-6712/10р.                    Головуюча  по   першій   інстанції  Спінчевська Н.А.

Категорія  27                                  Суддя-доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                   28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

 головуючого        -        Козаченка В.І.,

 суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,  

 при секретарі судового засідання     Петровській О.С.,    

 за участю представника позивача              Коваля В.А.,

 відповідачки                                       ОСОБА_4,        

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною   скаргою   ОСОБА_4

на    рішення  Ленінського  районного суду м. Миколаєва  від  19 лютого  2009 року за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі

Миколаївської обласної дирекції

 (далі – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»)

до

ОСОБА_6, ОСОБА_4,

ОСОБА_7

про дострокове розірвання кредитного договору, договорів поруки та стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

 04 вересня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6,  ОСОБА_4, ОСОБА_7, в якому зазначав, що  між  ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем  ОСОБА_6  (відповідач 1)  01 серпня 2006 року було укладено договір про надання кредиту  в сумі 15 000 грн.  строком на 36 місяців. За умовами договору відповідач 1 зобов’язався сплатити за користування кредитом 17 % річних.  Також  в  забезпечення виконання зобов’язань  перед банком  відповідача 1   між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»  і  ОСОБА_4  (відповідач 2)  01 серпня 2006 року був укладений договір поруки та в цій же день укладений окремий договір поруки з  ОСОБА_7 (відповідач 3). За умовами вказаних договорів поруки у разі невиконання  обов’язків  боржником, відповідачі 2 та 3 відповідають перед кредитором солідарно з боржником. Відповідач 1 умови кредитного договору не виконує, і станом на  21 серпня 2008 року заборгованість за кредитним договором  становить 36 325 грн. 11 коп., у тому числі:

 - заборгованість за  кредитом                          13 748 грн. 07 коп.;

 - заборгованість по простроченому кредиту    3 671 грн. 80 коп.;

 - заборгованість за поточними відсотками          153 грн. 26 коп.;

 - пеня                                                                   18 751 грн. 98 коп.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів зазначену заборгованість за кредитним договором та достроково розірвати кредитний договір та договори поруки.

Рішенням  Ленінського районного суду м. Миколаєва  від  19 лютого 2009 року позов задоволено. Постановлено стягнути с відповідачів 1, 2, 3 в солідарному порядку на користь позивача 33 625 грн. 72 коп. та судові витрати.

Додатковим рішенням цього ж суду  від 22 жовтня 2009 року розірвано кредитний договір укладений з відповідачем 1  та договори поруки, які були укладені з відповідачами 2, 3.

 В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить  рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про  розірвання договорів поруки, кредитного договору та про стягнення заборгованості по 1/3 частці боргу з кожного відповідача.  На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення  представника позивача, відповідачки ОСОБА_4,  дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення  суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що відповідач 1 порушив умови кредитного договору та  не виконав зобов'язання, взяті на себе за цим договором, а тому правомірні вимоги позивача щодо розірвання кредитного договору та двох договорів поруки і щодо стягнення зазначеної заборгованості з відповідача 1 у солідарному порядку з  відповідачами   ОСОБА_4  і   ОСОБА_7, які згідно договорів  поруки   зобов’язались  відповідати  перед кредитором за виконання обов’язків за   кредитним   договором   в тому же розмірі, що і відповідач 1.

Згідно  ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зокрема, відповідно до пунктів 1.3; 1.4; 5,1; 6.5; 9.1 кредитного договору клієнт щомісячно надає Банку грошові кошти для погашення заборгованості за цим договором, включаючи проценти за користування кредитом та, у разі порушення термінів погашення процентів за платежі,  сплачує пеню, а договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21 серпня 2008 року заборгованість за кредитним договором  становить 36 325 грн. 11 коп.

Таким чином,  ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» правомірно нарахував відповідачу 1  відсотки за несвоєчасне повернення кредиту та пеню за порушення терміну погашення процентів за платежі. Правомірні вимоги позивача і щодо розірвання  кредитного договору та  договорів поруки в зв'язку з невиконанням   відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Разом з тим,  вирішуючи питання про стягнення з відповідачів у солідарному порядку загальної заборгованості за кредитним договором, суд залишив поза увагою ту обставину, що  ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виступали поручителями за різними договорами поруки.

Так,  правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст. 554 ЦК України. Зі змісту цієї норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того самого зобов’язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає на підставі її спільного надання, у формі укладення одного договору (ч. 3 ст. 554 ЦК). У такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.

З договорів поруки від  01 серпня 2006 року вбачається, що  вони були укладанні окремо кожним поручителем (а.с. 21, 25), тобто в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарну відповідальність, оскільки не можна говорити про їхню спільну поруку.

За таких обставин кредитор має право пред’являти вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_7  повинні нести відповідальність солідарно з  ОСОБА_6, але  окремо от іншого поручителя.          

На підставі викладеного, рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

В інший частині зазначене рішення та додаткове рішення є законними й обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні.  

         Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316  ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_4   задовольнити частково.

 Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва  від  19 лютого 2009 року  в частині стягнення заборгованості за кредитним договором   скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

          Стягнути  з ОСОБА_6 та  ОСОБА_4   на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції   в солідарному порядку  заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/51284 від 01 серпня  2006 року  в сумі 36 325грн. 11 коп.

          Стягнути  з ОСОБА_6 та ОСОБА_7  на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції   в солідарному порядку  заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/51284 від 01 серпня  2006 року  в сумі 36 325грн. 11 коп.

         В іншій частині зазначене рішення суду та додаткове рішення цього ж суду від 22 жовтня 2009 року залишити без змін.

 Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку  протягом двадцяти днів.  

Головуючий  

Судді