АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОІ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 8561 /2010 р. Головуючий по першій інстанції
Гвоздик А.Є.
Суддя-доповідач Обідіна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року липня місяця « 21» дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіною О.І.
Суддів: Карнауха П.М., Дорош А.І.
при секретарі Амєліній М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 4 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Диканського районного суду від 04.04.2010 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 141155 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, останнє оскаржив представник позивача, який в апеляційній скарзі, посилаючись на положення ч.2 ст. 1188 ЦК України, які не були застосовані місцевим судом при вирішенні спору та на невірну оцінку обставин по справі , що призвело до помилкового висновку про наявність у позивача підстав для отримання страхового відшкодування, просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_7 судове рішення не оскаржувалось.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
По справі встановлено, що 28.02.2009 р., близько 17 год. на автодорозі Суми –Полтава відповідач ОСОБА_7 , керуючи автомобілем ЗАЗ -110280, державний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням , виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем потерпілої ОСОБА_8
Внаслідок ДПТ загинула пасажир автомобіля ЗАЗ , дружина відповідача ОСОБА_9 , потерпілій ОСОБА_3 завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, а автомобілі були технічно пошкоджені.
Вироком Диканського районного суду від 10.12.2009 р. ОСОБА_7 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.
Відповідно до положення ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі є обов»язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Невідповідності правилам дорожнього руху в діях позивача виявлено не було.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з висновку спеціаліста по авто товарознавчому дослідженню № 1107 , згідно якого вартість матеріального збитку , завданого власнику автомобіля ТОYОТА АURІS, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , без урахування ПДВ та можливих прихованих пошкоджень з технічної точки зору , складає 170012 грн. 65 коп.
Вказаний висновок спеціаліста як належний та допустимий доказ по справі, відповідач в ході розгляду справи не спростував, рішення не оскаржував.
Зменшуючи розмір відшкодування матеріальної шкоди на 8000 грн. , суд першої інстанції вірно взяв до уваги факт добровільного відшкодування відповідачем завданих внаслідок ДПТ матеріальних збитків позивачу в зазначеному розмірі, проти чого сторони не заперечують.
Враховуючи, що автомобіль, яким керував відповідач, наданий йому як інваліду першої групи в користування органами соціального захисту населення , цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на час скоєння ДТП перед третіми особами застрахована не була. Проте, відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в даному випадку на моторно (транспортне ) страхове бюро України покладено обов»язок здійснити страхові виплати на користь третіх осіб із центральних страхових резервних фондів на умовах, визначених даним Законом.
У зв»язку з чим, суд першої інстанції проводячи обрахунки розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивача, помилково зіслався на наявність страхового полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності позивача ОСОБА_3 як власника наземного транспортного засобу , оскільки позивач не є винною в ДТП і настання страхового випадку не породжує для неї цивільно-правову відповідальність, а зазначені судом першої інстанції 25 000 грн. є лімітом відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого у відповідності до ст. 9 вищевказаного Закону .
Крім того, суд першої інстанції в мотивувальній частині помилково застосував до спірних правовідносин ст. 1187 ЦК України , замість ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України , якою передбачено відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Проте, враховуючи, що вказані помилки не призвели до невірного вирішення спору , колегія суддів приходить до висновку, що зазначене не може вважатись підставою для скасування рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про покладення обов»язку відшкодувати шкоду саме на відповідача ОСОБА_7 як на особу, винну .в дорожньо-транспортній пригоді.
Керуючись ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області в 04.06.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
С У Д Д І : З оригіналом згідно С У Д Д Я :