Справа № 2-11094/10                                                                                      

                                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

              07 вересня  2010 року                                                                                           м. Харків

            Московський районний суд м. Харкова  в складі:

            головуючого судді   Сугачової О.О.,

            за участю секретаря  Нечаєвої К.О.,

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Упра вління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов’язання до вчинення дій, -

                                                               в  с   т   а   н   о   в  и  в:

           Позивач звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та відшкодування у повному обсязі недоплачене щомісячне підвищення до пенсії за період з 01.01.2006р. по дату постановлення рішення, зобов’язання відповідача здійснити індексацію не нарахованих та невиплачених сум щомісячного підвищення до пенсії з 01.01.2006р. по 31.12.2009р.

          Обґрунтовуючи доводи позову позивач зазначила, що належить до категорії громадян «Діти війни», перебуває на обліку у відповідача. З боку відповідача нараховується та виплачується щомісячне підвищення до пенсії з 01.01.2006р. в розмірі меншому ніж передбачено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». 09.03.2010р. звернувшись до УПФ в Московському районі м. Харкова із заявою про перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, однак відповідачем відмовлено на підставі того, що такі нарахування та виплати провадяться правомірно, у відповідності  до Постанови КМУ від 28.05.2008р. за № 530.

          Представник відповідача надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

         Сторони звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності.

           Суд дослідивши і оцінивши надані докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

         Судом  встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         Відповідно до положень  ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12. 2005р.  дію ст.6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік  зупинено.

                ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006р., до статті 110 ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

        Між тим, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

        Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12. 2005р.  та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р.  неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

               Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не існувало підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році.  

         Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії з 2007р.  суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

        Так, відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ  «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 ЗУ України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону,  зупинено.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 року визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 ЗУ  «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

    У відповідності  до п.п .41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції, а саме: дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  ЗУ "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008р. визнано неконституційними положення п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

    Рішення Конституційного Суду України у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного

закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

               Отже, виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та  від 22.05.2008 р., приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача з моменту ухвалення зазначених рішень Конституційного суду України є противоправною та такою, що порушує права позивача.

      Так,  відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України

рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

       За період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р.  сума, яка підлягала нарахуванню та виплаті позивачу складає 742, 65 грн., із розрахунку 30% від мінімального розміру пенсії за віком, встановленої відповідно  до ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.».  

      Також, з 22.05.2008р.  відповідач повинен нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008р., оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

 Разом з цим, до 22.05.2008 р., тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008р., з урахуванням  п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р. задоволенню не підлягають.    

      Далі,   Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

              Відповідно до ч.2 ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами КМУ.

            Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

              Отже, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30Ї мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з проведенням відповідних виплат за 2009 рік з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

              Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішень Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача з моменту ухвалення та дії зазначених рішень є противоправною та такою, що порушує права позивача.

     Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

     Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

     Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

      З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

     Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

     Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідача за місцем проживання позивача.

     Відповідно до ст.ст. 15, 16  ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

    Отже, вимоги позову підлягають  частковому задоволенню.

    Відповідно до правил ст.. 84,88 ЦПК України судові витрати та витрати на правову допомогу повинні бути стягнуті із відповідача розмірно із задоволеними вимогами на підставі наданих доказів.

     Керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст. 4,10,11,27,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд –

                                                                            в и р і ш и в:

      Позов ОСОБА_1   задовольнити частково.

      Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати  з 09.07.2007р.  до  31.12.2007р. ;  з 22.05.2008 р.  до  31.12.2009р.

      В іншій частині позовних вимог  - відмовити.  

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   судові витрати в розмірі 04,25 грн. судового збору, 18,50 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отамання копії цього рішення.

       Суддя