АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-8223/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко В.І.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.,
суддів: Маловічко С.В.,
Подліянової Г.С.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Гнаровської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки, -
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Гнаровської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки.
У позові зазначив, що 28.12.2005 року між ним та фермерським господарством «Агросвіт» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна, а саме:
- хлібопекарного виробництва з кондитерським цехом інв. № 631 літ. А – РПВН 11286447, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,2263 га;
- контори інв. № 87 літ. А-2 – РПВН 11279798, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2і на земельній ділянці розміром 0,3239 га.
Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та зареєстрований у державному реєстрі правочинів від 28.12.2005 № 1090229. 13.02.2007 року зазначені об’єкти нерухомості були зареєстровані в ОП «ЗМБТІ» та зареєстровано право власності на зазначені об’єкти за ОСОБА_3
Посилаючись на ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, відповідно до змісту яких до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, позивач просив суд визнати за ним право власності на вищезазначені земельні ділянки.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 січня 2009 року позов задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку в розмірі 0,2263 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка зайнята хлібопекарним виробництвом з кондитерським цехом та необхідна для її його обслуговування.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку розміром 0,3239 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 яка зайнята конторою та необхідна для її обслуговування.
В апеляційній скарзі прокурор Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Статтею 6 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог законодавства України та встановлення порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Згідно ст. 9 цього ж закону, державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Постановою КМУ від 21.06.2010р. № 477 у системі Державного комітету із земельних ресурсів утворено Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, як урядовий орган, та затверджено Положення про неї.
Згідно з пунктом 4 п.п. 1 Положення, Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань, організовує дотримання встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, дотримання законодавства у процесі укладання цивільно-правових договорів, надання у користування, передачі у власність, вилучення (викупу) земельних ділянок.
З аналізу зазначеної нормативної бази вбачається, що подання прокурором в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Запорізькій області апеляційних скарг на рішення судів з приводу спорів щодо правомірності набуття чи переходу у власність або користування земель державної або комунальної власності відповідає вимогам чинного земельного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що предметом нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 28 грудня 2005р., укладеного між ФГ «Агросвіт», як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, були об»єкти нерухомого майна – хлібопекарне виробництво з кондитерським цехом та контора. Земельні ділянки, на яких розміщені ці споруди, предметом купівлі-продажу не виступали, а також не визначено в договорі, на якій правовій підставі вони знаходились у володінні ФГ «Агросвіт».
Не з»ясував цих обставин і суд першої інстанції, помилково вважаючи, що в будь-якому разі при переході права власності на будівлі та споруди, їх новий власник набуває права власності і на земельні ділянки, на яких вони розташовані.
Відносини, пов»язані із виникненням права власності на земельну ділянку у зв»язку із виникненням права на будівлі і споруди, що на ній знаходяться, врегульовані ст. 120 ЗК України, яка закріплює самостійні правові режими земельної власності і власності на розташовані на земельній ділянці об»єкти нерухомості. Тому перехід права власності на будівлі і споруди до набувача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля або споруда. Перехід права власності на землю вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівлі (споруди).
У зв»язку із переходом права власності на будівлі і споруди за нормами ст. 120 ЗК України, можливим є як перехід права власності на земельну ділянку, так і перехід права користування земельною ділянкою, який також вимагає самостійної договірно-правової регламентації.
Отже, право власності на таку земельну ділянку переходить на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, що потребує укладення таких угод набувачем з відчужувачем нерухомого майна або власником земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Гнаровської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки, на яких розташовані придбані ним об»єкти нерухомого майна, не навівши підстав для такого звернення, оскільки відповідач визнав позов. А тому не малось перешкод у врегулюванні цих питань в позасудовому порядку та відсутній спір між сторонами, оскільки за таких обставин фактично не мається порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивача, як це передбачено ч. 1 ст. 3 ЦПК України.
Таким чином, позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги до Гнаровської сільської ради, на що суд першої інстанції уваги не звернув та вирішив спір, якого фактично не існувало. Тому оскаржуване прокурором рішення суду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення протилежного змісту, тобто про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області – задовольнити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 січня 2009 року у цій справі скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності на земельні ділянки: площею 0,2263 га за адресою АДРЕСА_1 та площею 0,3239 га за адресою АДРЕСА_2
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :